Вистава «Дихання» - про стосунки, кохання, дітей та прийняття рішень.
Де: театр ім. Леся Курбаса (Львів, вул. Леся Курбаса, 3)
Коли: 11 квітня о 19:00
Вдихаємо глибоко і дивимося 11 березня у театрі Курбаса (Львів) виставу «Дихання». Або не дивимося. Спочатку читаємо наступні кілька абзаців і для себе визначаємо, чи варто на це саме «Дихання» йти.
Наприкінці першого акту так і не знаєш, де ти опинився – у театрі чи на кухні у головних героїв
На сцені все доволі скромно: практично жодних декорацій, хлопець і дівчина у стриманих костюмах – ти хіба що колір їхній запам’ятаєш. Герої прогресивні та «відкриті для світу» (от прямо як Львів). У житті їхньому одна проблема – чи варто їм зачинати дитину. Ключові – тут спойлер – та єдині персонажі, які присутні на сцені, відверті, харизматичні та щедрі на емоції. Із ними не нудно, вони не набридають. Актори, які втілюють їх, роблять усе, щоб «заманити» на сцену і глядача також. Тому наприкінці першого акту так і не знаєш, де ти опинився – у театрі чи на кухні у головних героїв.
Проте розмови, які вони ведуть на цій «кухні», мабуть, все ж не для всіх. Актори викликають співпереживання у схожих на себе людей – молодих, які цінують свободу, бояться майбутнього. Вони хочуть привести нову людину у світ, але за безпеку її не можуть ручатися. Їм і страшно, і нестерпно цікаво.
Шо ж буде далі між Розітою і Хуаном Карлосом?
Особисто мені теж було цікаво – яке ж рішення вони приймуть? І – дивина із дивин – частина з балачками та роздумами (яка нібито мала би бути найбільш нудною, бо «дайте нам екшн і драйв») – на мій погляд, найкраща у постановці.
Потім починається якийсь несамовитий санта-барбарський двіж. Актори продовжують грати на рівні, але ніби вже у якомусь іншому спектаклі. У сюжет плавно вплітаються біди та сварки, а потім – просто низькопробні мудки. Нічого нелюдського та несумісного на сцені не побачиш. Але питання про те, що робити маленькій людинці у цьому страшному світі, просто вишибеться з твого мозку іншим: «Шо ж буде далі між Розітою і Хуаном Карлосом?» І по цимбалах глобальні питання етики та екології.
На виході ми отримуємо трохи рваний спектакль на 2 з копійками години (з антрактом). Та він просто б не втримав уваги глядачів протягом цього часу, якби не «скандали-інтрігі-расслєдованія» + натяки на еротику. Бо сексу на сцені ніби нема, але абсолютно очевидно, що він є, просто ніхто не може цього довести, не бачить.
Якщо раптом хтось не знає, звідки беруться діти, то йдіть – точно отримаєте відповідь на це сакраментальне питання. А ще йдіть, якщо трушно любите театр, та й театр Курбаса зокрема. І, звичайно, йдіть якщо любите дітей. Тільки не беріть їх із собою.
Фото: Сергій Савченко