Всесвітній день театру – 27 березня – один із наших улюблених днів. Бо всім відомо, що «увесь світ – театр, а ми в ньому актори». Слова класика з цього приводу ми вже знаємо, а от що думають про театр телеведуча і музикант, які одного дня вирішили присвятити частину себе ще й грі у театрі?
Пані та панове. Яніна Соколова і Валерій Харчишин, партнери за виставою В'ячеслава Жили «Історії кохання для дорослих», діляться із Yabloнутими тим, чи можна на сцені грати любов із тим, хто тобі не симпатичний, якого персонажа ні за що не зіграли б, як давно переживали «театральний оргазм» і не тільки… А вам обіцяємо 100 % естетський оргазм від фотокартин Єви Медини.
Чому ви почали грати у театрі?
Яніна Соколова: Я любила театр років 15 тому. Потім було навчання у Карпенко-Карого на курсі Танюка, який нас кидав від одного режисера до другого... Моя любов до театру згасла. Я почала працювати на ТБ і все... Час від часу я приходила на вистави колег і раділа таланту... Раділа і сумувала... Аж поки мені не зателефонував Слава Жила і не запросив грати в антрепризі. Це була вистава про кохання під назвою «Історії кохання для дорослих». Де ми граємо разом із Валєрою зараз. Обожнюю цю роль і нашу талановиту трупу. Подумки кожного разу дякую Славі, що втягнув у цю історію :)
Валерій Харчишин: Це була моя дитяча мрія, але окрім музичної школи в Любарі, де я народився, нічого не було... Зрештою, я подумав, що через трубу потрапити на сцену у мене більше шансів, аніж через сільськогосподарський технікум.
Чи можна грати любов із тим, хто тобі не симпатичний?
Яніна Соколова: Можна. Любов на екрані і в театрі при наявності навичок і досвіду можна грати навіть із дияволом. Більше того, поки ти працюєш з людиною, цілком можливо, що твоя неприязнь перетвориться на дружбу. Схожа історія сталася із нами з Валерою. Він мене дико дратував на початку. Зараз Валєра − мій друг, він знає про мене подекуди більше, ніж близька подруга.
Валерій Харчишин: Звичайно, можна. Грати можна все, але питання в тому, чи повірять тобі люди і чи варто взагалі? У даному випадку, розраховувати потрібно лише на власну акторську майстерність. Бо це схоже на мастурбацію, так як змушений грати сам з собою... Мабуть, це найстрашніший сон актора.
Чи важко взагалі грати любов на сцені?
Яніна Соколова: Любов на сцені талановито виглядає настільки, скільки любові у тебе всередині. Незалежно від того, хто твій партнер.
Валерій Харчишин: Залежить від партнера. Якщо ви на одній хвилі, то грати не доведеться.
Кого зі світових зірок мрієте побачити своїм партнером на сцені?
Яніна Соколова: Оу. Таких чимало... Перша сходинка у Бенедикта Кембербетча. Друга - у Джуда Лоу. Третя - у Ферта.
Валерій Харчишин: Я не маю такої мрії. Але мені б хотілося спостерігати за процесом створення образу таких акторів, наприклад, як Том Генкс...
За що вам як акторці соромно?
Яніна Соколова: Соромно за перші роботи. Тоді я ще була студенткою. І грала як дурепа. Сором‘язливо і старанно, боячися помилитися. Як зараз пам‘ятаю, це була «Чайка на ім‘я Джонатан» у Вільному театрі.
Валерій Харчишин: Коли забуваєш текст і твоя вимушена імпровізація перетворюється у провінційний КВК.
Чого ви ніколи не зробите на сцені?
Яніна Соколова: Нема такого. Без табу. Як у шоу Ольги Герасим‘юк на початку 2000-них.
Валерій Харчишин: Я не створюю собі ніяких штучних обмежень, мабуть, від того, що маю мало досвіду. Час іде, мені хочеться спробувати все.
Яку роль хочете зіграти?
Яніна Соколова: Хочу зіграти комедію. Яку? Та будь-яку гарну комедію.
Валерій Харчишин: Я знаю, що не найкращий комедійний актор, тому мрію про будь-яку драматичну роль. Я не маю на увазі Ромео (вже пізно) чи Гамлета, але б якусь оригінальну правдиву історію життя, основану на реальних подіях, я б зіграв.
Якого персонажа ні за що не зіграли б?
Яніна Соколова: Без табу.
Валерій Харчишин: Я би не грав трупа в труні, а решту − можна спробувати.
Скільки в акторській справі ремесла, а скільки мистецтва?
Яніна Соколова: 50/50. Хто чим сильний. Я за ремесло. Воно постійніше за талант.
Валерій Харчишин: Воно одне без одного майже не працює. Мені важко визначитися у пропорціях, але я точно знаю, що досвідчений ремісник ніколи не дасть зрозуміти, що те, що він грає — не мистецтво. І навпаки, іноді справжньому мистецтву не вистачає трохи ремесла, аби бути лаконічним і зрозумілим.
На яких виставах і як давно ви переживали «театральний оргазм» у якості глядача та акторки?
Яніна Соколова: «Слава Героям» у театрі «Золоті Ворота», «Войцех» у Театрі на лівому березі Дніпра.
Валерій Харчишин: Я вже забув, що це таке... Не тому, що не помічаю чогось видатного, а тому, що я абсолютно не маю часу, щоб сходити на якусь виставу. Окрім тієї, де залучений сам. Є кілька вистав, на які я мрію потрапити, але вони залишаються мрією вже 2-й рік поспіль.
У якого режисера мрієте зіграти і чим він вас приваблює?
Яніна Соколова: Мрію попрацювати із Богомазовим і Някрошюсом. Мені здається, вони чудові.
Валерій Харчишин: Якби Звягінцев був театральним режисером, то, мабуть, у нього. Він справжній, а я не люблю нічого штучного.
На Яніні: чорна сукня Nuances, синя сукня Anna Muza, золота сукня та жакет Elena Burba, прикраси Accentuate Jewelry
На Валерії: костюм Cult fashion group
Фотограф: Єва Медина
Стиліст: Лена Атаманенко
Волосся: Марія Цигилик
Макіяж: Катерина Токарева