Я ніколи не любила віршованих п’єс. Тим більше в театрі. Тим більше в театрі Франка, де все пахне віршами і трохи... ковбаскою.
Вистава «Розбитий глек» - це комедія (якщо що, я жодного разу не засміялася) за п’єсою генія-романтика Цвейга з Остапом Ступкою в головній ролі. Поставлена вона російським режисером Романом Мархолією, вдосконалював переклад Юрій Андрухович, а приурочили дійство до ювілею Остапа. Ступці 50.
Де: Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (пл. Івана Франка, 3)
Коли: 18 травня та 22 червня о 19:00
У п’єсі якраз все, як ми любимо. Трохи про любов, трохи про філософію. Писанина Цвейга така, що можна сміливо розгребти на цитати. Франко не кривив душею, коли казав, що «…глек» - краща європейська комедія. Можливо, перш за все тому, що перший її переклав. Маркетолог Франко, видно, теж був нічогенький.
Сюжет. Тут все, як у печерському райсуді міста Києва. Суддя Кірєєв, ой, ну тобто Адам, який, хоча і є головним злом, має вести розслідування проти самого себе. Ціла низка якихось пришелепкуватих свідків миготить перед очима глядача. Інколи здається, що це сон. Але шурхіт фантика від барбариски сусідки повертає вас до розуміння. Так, це написав Цвейг. Свідомо...
Любов тут така ж дивна й віршувата, як і суд. Тому моя порада: слухайте беземоційно текст. І кайфуйте від костюмів.
І сценографіі. З цим все більше, ніж ок. Прув на фото. Багато диму, соковитих фарб, дерев’яна колісниця, вишукані силуети, камізельки, як у Валентино 2018, героїня з дредами. І фінал із трьома менами в шоломах, які пилососами прибирають усі «вєщдоки» зі сцени. А саме - розбиті глеки.
Для чого вони??? Ну от це й раджу вам розгадати, коли прийдете на виставу.