Yabl поговорив із Ларисою про її місію на фестивалі, ставлення письменниці до кінематографу та екранізацій, а також про нову книгу для дітей «Усміхаки».
Книги vs кіно
У різні періоди моє ставлення до кіно змінювалося. Якийсь час думала: «Навіщо витрачати час на фільми, якщо є так багато книжок?» Коли прочитала усі видання вдома у п’ять років, батьки записали мене у дорослу бібліотеку. Там я обирала все, що мені подобалося. Батьки жодним чином не цензурували мій вибір.
Та коли я усвідомила, що кіно − це все ж окремий вид мистецтва, почала дивитися культові драми і трилери. Навіть екранізації я все одно вважаю окремим проявом. Бо так чи інакше впливає той, хто пише сценарій, коли іншою людиною твір перекладається на візуальну мову.
Екранізації
Вважаю вдалою екранізацію британської комедійної класики «Пригоди Дживса і Вустера». Стівен Фрай та Г'ю Лорі у головних ролях тонко відчули авторський гумор. Це як з костюмом – вдягнув його, і розумієш, що тобі пасує. Так само і Фрай з Лорі легко вдягнули ці книжкові костюми на себе.
Також якісна екранізація – «Прислуга» за однойменним романом Кетрін Стокетт. Фільм про расове питання в Америці 60-х років, коли було дуже важко відстоювати свою думку й отримати роботу, якщо ти темношкірий.
Якщо людині цікаво, можна прочитати першоджерело
Я не проти, щоб якусь з моїх книжок екранізували, але щоб я до цього не була причетна. Бо мені часто болісно сприймати редагування власних текстів. Сценарне мистецтво для мене нескладне, але робота з новими ідеями набагато цікавіша за повернення до старих героїв і прописування їх у кіно – для мене це свого роду крок назад. Я вже з цими героями віджила, поговорила з читачами та критиками і відпустила історію. Гратися далі з персонажами - трохи не для мого характеру.
Та я з легкістю віддам свої тексти у руки режисера. Мені так само подобається працювати з професійними фотографами, які показують твою постать з того ракурсу, до якого ти не звик. Найголовніше, щоб фотограф, так само як і режисер, відчував тебе.
Так, можна викривити ідею. Та вважаю, що в екранізації несе відповідальність вже не автор книги, а режисер. Якщо людині цікаво, можна завжди прочитати першоджерело. Головне, щоб режисерська інтерпретація не викривляла сенсів, бо в такому разі це розмова у судовому порядку. Я навіть за зміну стилю − на мюзикл, наприклад, якщо це відповідає закладеній авторській ідеї.
Цінності, «Чілдрен Кінофест» і Совеня Чарлі
Жартівливо ми говоримо, що роль амбасадора фестивалю − озвучувати Совеня Чарлі, який є символом «Чілдрен Кінофесту». Моя функція − говорити про місію події, інформувати та заохочувати до творчості: не тільки дивитися кіно, а й творити його. Адже однією з головних складових «Чілдрен Кінофесту» зараз є залучення дітей 7-14 років до створення власних короткометражок. Щоб розуміти, що кіно - не щось віддалене, а, в принципі, побутова річ.
Діти зараз стали відвертішими
Ти можеш навіть придумати прикольну історію про свої туфлі. Для дорослих − цікавий досвід побачити світосприйняття дітей, бо вони звертають увагу на звичні побутові речі. Наприклад, ця перечниця і серветки на столі − чи помітять дорослі якусь родинну історію у цьому? А діти дивуються простим речам.
Коли заглиблюватися у більш серйозні теми, то діти зараз стали відвертішими. Вони можуть зняти стрічку про своїх однолітків, родину, про булінг у школі, про те, що їх турбує: коли з тобою не розмовляють батьки, цькують у школі або ти не можеш ідентифікувати себе. Ці теми у стрічках учасників конкурсу мене цікавлять найбільше, бо розповісти про свого улюбленця – є мільйон засобів, як це показати, а от відверто розповісти про себе складніше.
«Чілдрен Кінофест» показує, що на культуру треба дивитися глобально. Формування важливих речей, цінностей у нас закладається ще у дитинстві. Бо я дуже часто пересвідчуюся у тому, що в дорослому житті багато чого накладається на те, чого ми не «добрали» у дитинстві.
Ти можеш бути крутим бізнесменом, але коли немає культурного бекграунду, дуже відчувається відсутність ціннісних точок. Якщо порівняти це з будовою організму, то хребет і ребра – це мистецтво та цінності. Культура залишає свій відбиток непомітно, у розважальному форматі так само. У дорослому віці це обов'язково «вилазить».
Тому «Чілдрен Кінофест» − це чудова нагода культурно збагатитися абсолютно безкоштовно, лише зареєструвавшись на сайті. Фестиваль проходитиме у більше, ніж 20 містах України.
Нова книга «Усміхаки»
Це історія про найрозповсюдженіше бажання дітей: щоб батьки їм купили песика . Не черепашку, рибок чи хом’ячка. А саме собаку. Я теж із самого дитинства завжди мала собак, як і тепер.
В «Усміхаках» я розповідаю про те, що собака – це відповідальність, це ніби дитина, яка все життя залишатиметься такою і потребуватиме твоєї уваги. Тому перед її придбанням варто думати. У 8 тобі треба ходити на плавання і робити уроки, а з песиком же треба гуляти. У 14 можеш закохатися і тобі буде не до нього. У 19 ти будеш навчатися в університеті, а пес буде стареньким і так само потребуватиме часу й турботи.