У п'ятій частині палеонтологічного епосу дія нарешті долає острівний формат. Острову Нублар, що 25 років тому став гостинним притулком для викопних рептилій (як про це розповідається в «Парку Юрського періоду» 1993 року Стівена Спілберга) загрожує загибель разом з усією його вигадливою фауною. Причина - виверження вулкана. Здається, Само Провидіння кладе кінець дерзновенному експерименту.
Де: кінотеатри України
Коли: з 7 червня
«Такою є Божа воля», - резюмують благочестиві сенатори, відмовляючись вживати заходів з порятунку істот, повернутих до життя світилами генної інженерії, в той час як доктор Малькольм (Джефф Голдблюм) знову з'являється на екрані лише для того, щоб у туманних висловах описати біди, які спадуть на цивілізацію, якщо динозаври проіснують ще трохи довше.
Пожертвувати половиною людства заради порятунку рідкісної тварини
Однак у гостей з доісторичного минулого виявляється чимало підприємливих захисників. На виручку диплодокам та стегозаврам поспішають зооактівісти, що зі своєю готовністю пожертвувати половиною людства заради порятунку рідкісної тварини здаються персонажами кремлівської антиліберальної пропаганди. Втім, добросердні любителі дикої природи є лише знаряддям в руках тіньових ділків, які розраховують збагатитися на торгівлі евакуйованими динозаврами.
Якщо попередня стрічка, «Мир Юрського періоду» Коліна Треворроу, тупцювала на місці випробуваних тем і сюжетних поворотів, іспанський режисер Хуан Антоніо Байона зумів досить успішно оновити арсенал виразних засобів франшизи і ввести ряд нових мотивів, серед яких найбільш примітний - апокаліптичний. Авторам вдається надати драматичну велич катастрофі, що спіткала Нублар і виступає метафорою катаклізму, який винищив справжніх динозаврів, а також, дозволивши гігантам вирватися з обмеженого простору у великий світ, створити передумови для подальшого розвитку серії в руслі фільмів про кінець світу.
Чи не найбільш видовищна стрічка кіносеріалу
Варто зазначити, що вдала зміна декорацій, завдяки якій «Парк Юрського періоду-2» став чи не найбільш видовищною стрічкою кіносеріалу, не дуже допомагає авторам вирішити складне завдання - зберегти рівновагу між пригодницьким фільмом для сімейного перегляду і людоїдським хоррором. По-справжньому жорстокі сцени обжерливості, яким віддаються динозаври, часом перемежовуються з ліричними відступами від екшна. Наприклад, епізод: один з героїв переймається рішучістю врятувати колишнього вихованця, раптора, згадуючи, що знав його ще маленькою ящіркою. Втім, подібні п'ятихвилинки сентиментальності, які тільки людину з кам'яним серцем не змусять розсміятися, при перегляді фільму в хорошій компанії цілком можуть зійти за комедійний елемент.