Фільм «Гойя – образи з плоті і крові» в рамках «Exhibition on Screen: Фільми-виставки на великому екрані» розказує про талант митця і створення його головних шедеврів.
Де: «Кінотеатр «Київ» (вул. Велика Васильківська, 19)
Коли: 24 червня о 15:00
Виходець з іспанської Сарагоси Франсіско Хосе де Гойя-і-Лусьентес мав бунтівну вдачу і присвятив життя пошуку гострих відчуттів. Якось його ледь не схопила інквізиція – за образу церковної святині в день релігійного свята. Довелося ховатися в трупі мандрівних тореадорів. Іншим разом Франсіско знайшли на вулиці з кинджалом у спині – вижив. Перебуваючи у Римі, молодий художник видерся на верхівку собору святого Петра та пройшовся карнизом гробниці Цецилії.
Автопортрет 1815
Для іспанців Франсіско Гойя – предмет національної гордості, як для нас – Шевченко. Він малював як королівських осіб (був придворним художником), так і простих людей для власного задоволення.
Зонтик 1777
Улюбленими героїнями митця були «махи». Так називали молодих модників, які зухвало носили національні костюми у ті часи, коли при іспанському дворі було прийнято вдягатися на французький манер, і засуджувалися аристократією за «аморальний» образ життя.
Відмовився «домальовувати» на картині одяг
Найвідоміші картини Гойї – «Маха оголена» і «Маха вдягнена». Написана в 1800-му році «Маха оголена» стала першим у західному мистецтві світським зображенням жіночого ню у повний зріст і викликала очікуване обурення в суспільстві. Проте митець навідріз відмовився домальовувати на картині одяг і замість цього створив нове полотно – «Маху вдягнену». Достовірно невідомо, кого увіковічив на цих шедеврах художник, але подейкують, що то була його тогочасна коханка, герцогиня Каетана Альба.
Маха вдягнена 1803
Наразі «Махи» зберігаються в Музеї Прадо у Мадриді – всі найвизначніші роботи майстра виставлені саме там.
Маха оголена 1800
Після важкої хвороби і втрати слуху творчість Гойї стає більш похмурою. Наприкінці життя він прожив кілька років в заміському будинку під Мадридом, який отримав назву «Дім глухого». Тут художник створив прямо на голих стінах 15 сумних картин з глибин своєї уяви. Наймоторошніша з них – «Сатурн, що їсть свого сина».
Сатурн, що їсть свого сина 1819-1823