«Лускунчик», «Лебедине озеро» і, врешті, раніше відсутня у «Київ Модерн-Балет» частина великого тріо Чайковського – «Спляча красуня». Репертуар поповнився цим «експонатом» тільки тепер, чим викликав ажіотаж.
Де: Жовтневий палац (Алея Героїв Небесної Сотні, 1)
Коли: 26 червня о 19:00
Чому Yabl рекомендує:
- Це красиво: оформлення та костюми вистави – окрема стаття офігенних епітетів.
- Це інтернаціонально: постановка – продукт співтворчості України і Швейцарії. Переконаєтеся, що успішної співтворчості. А ще це гарний приклад культурної дипломатії.
- Хоча музична складова вистави - традиційна, сам балет виконаний не ким-небудь, а трупою «Київ Модерн-Балет». Гарантія нетривіальності, як мінімум.
- В основу цієї «історії кохання» покладена майже невідома більшості людей казка неаполітанця Джамбаттиста Базіле (вона є першоджерелом всім знайомої версії Перро), яка зовсім не так наївна й веселкова, як усі вважають.
Король, королева, маленька принцеса Аврора, народжена в любові та красі, і фантастичні істоти (щось на кшталт придворних), які ретельно її оберігають, мов банківський сейф. Феї, чарівні метелики, квітучі сади та інші вульгарності були свідомо вилучені режисером: замість них – чудова мальовнича сценографія швейцарки Маріан Холенштайн, і неземної краси костюми героїв (Дмитро Курята).
Феї, квітучі сади та інші вульгарності свідомо вилучені режисером
Однак що то за історія любові, де немає підлої коханки? Вона, мабуть, найколоритніший персонаж вистави, який від першої хвилини підгоняє прикрощі всім навколо. Завдяки їй від короля пішла дружина (дізнавшись про коханку, навіть ту, що була до одруження, не всі, знаєте, залишаються), потім «захворіла» дочка (в сенсі укололася трояндою), і - привіт, те саме прокляття.
Далі довгий летаргічний сон. І закінчився він... От тут найцікавіше. Ні, він не закінчився з приходом прекрасного принца. Він її цілує-цілує, хоч би хни… Не прокидається. Що робити? Поскакав з товаришами в своє королівство. А прокинулася принцеса вже тоді, коли... народила. То от що зробив! Закохався, заради справедливості сказати, він вже згодом. Ось вам і «дитяча» казочка Даммбатіста Базіле. Але так воно якось більш життєво.
Ще одна ложка реальності від Поклітару – живучість чаклунки. Гримлячи ланцюгами, як Кентервільський привид, оголена і знесилена, вона повзе по авансцені, ніби титри в кіно з написом to be continued (далі буде). Адже ніхто не забороняє додумати цю історію далі.