Ptakh_Jung – електронний дует та музон, який своїм незбагненним ембієнтом задовбав вже півкраїни. Від Антона Дегтярьова (Ptakh) і Володимира Бабушкіна (Jung) українці наплакалися, як тая Ярославна від французьких сватів. Два-три звуки синтезатора з гітаркою - і до адекватної людини приходить капець. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки, починається мелодійний сон.
На сьогодні Ptakh_Jung – один із найзатребуваніших дуетів кінокомпозиторів в країні. На фестивалі документального кіно «Німі ночі», що стартує в столиці 28 червня, відбудеться прем’єра науково-популярного фільму «Людина і Мавпа» з саундтреком Ptakh_Jung. Не прогавте. Хлопці ексклюзивно для Yabl зробили тізер саундтреку - ми круті!
Де: Довженко-центр (вул. Васильківська, 1)
Коли: 28 червня о 19:00
Антон вчився на органіста. Фокусам з добування потойбічного саунду зі звичайних клавіш його навчили там. Улюблена пісня Вови – про те, що він ніде не вчився. Окрім рокєшника, власної гітари, банди Radiohead, друзів та Антона в житті нічого путнього не чув. Оце все «саміминємесниє» спливає на чисту воду на живих виступах. І врешті обертається на м’язисту гітарну школу з нігоченьким діапазоном. Від технічних гранжових рифів до зависання на одній струні в стилячку гарячих ісландців Sigur Rós у Вови один такт. А бува, що й менше.
Вова і Антон: В квітні ми сиділи в студії, випивали, й згадали, що в нас день народження. Два роки минуло з нашого першого концерту у Vagabond. Ще раз санкціановано випили.
«Саміминємесниє» спливає на чисту воду на живих виступах
Вова: Наші соляки ми описуємо так: неокласика, ембіент, гранж. В Антона є фортепіанні композиції сольні. Я вчора слухав одну й чув там гранж. При тому, що це була класика. Але подача така, що гранж. Якби ми намагались таке навмисно вигадати, не вигадали б.
Антон: Дуже часто нам кажуть, що з нашими саундтреками не можливо дивитись кіно. Музика все поглинає. Це насправді не комплімент для нас як для кінокомпозиторів.
Антон: Це прикольний досвід, документалістика. Спочатку «Невидимий батальйон», потім «Явних проявів немає» Аліни Горлової. В процесі роботи з’явилось розуміння велетенської відмінності між документальним і художнім кіно. Прикольно не втручатися в картинку, яка відбувається на екрані.
У художньому фільмі музика допомагає глядачеві, підкреслює емоції, навіть кадрові монтажні склейки. У документальному кіно цього не можна робити. Ми не знаємо, як буде поводитися герой в наступному кадрі, сцені. Музика не вправі втручатися, але вона повинна створювати настрій або натякати на те, чого в картинці немає.
Музика до фільму "Людина і Мавпа"
Вова: «Явних проявів немає» - це не класична документалка. В ній багато сцен художнього, навіть соррентінівського плану. Класні штуки. В цьому кіно все трохи простіше для нас було. Ми грали на тих фрагментах, де мало тексту. А от «Невидимий батальйон», який знімали три режисерки Світлана Ліщинська, Аліна Горлова та Ірина Цілик – інша справа. Тексту більше, стислі події. Мені хотілося б трохи гучнішу музику в картині. Я розумію, що цього не можна, бо героїня розповідає про своє життя.
Я вимотую нерви й не покажу ту кнопку, яка пише музику сама
Антон: Знаю, вважається, що електроніка, хоч для кіно, хоч для танців, це просто. Мені дуже прикро від того і в цьому плані я страшний зануда. Інструменти для створення електронної музики стали надзвичайно доступні. Сам процес не вимагає особливих навичок. Зайшов в інтернет, качнув собі секвенсер, качнув пару синтезаторів і вперед. Цього в наші дні так багато! Це проблема. Створюється хибне враження, що все просто. Кілька років я практикую викладання електронної музики. Часто люди не розуміють, чому я їм вимотую нерви й не покажу ту кнопку, яка пише музику сама. Її просто немає!
В якомусь сенсі електроніка набагато складніша, ніж доскональне володіння одним інструментом. Ти відповідаєш за всі етапи створення аудіотреку від початку до кінця. Це не тільки аранжування. Треба примусити кожен інструмент звучати так, як треба. Звучати добре, відповідно стандартам якості й сучасним вимогам.
Вова: В мене був період мегарокерства з відповідним світосприйняттям. Електронну музику не любив, думав, що це єрунда якась. Закінчилось тим, що я спробував сам зробити трек. Все. Попередні переконання розвалились. Був період, коли ми з Антоном не спілкувались, потім були друзями, тусили. Я ходив на його концерти. Одного разу він мені дав трек свій якийсь. Після цього поняття стилю в музиці для мене зникло. Є музика, яка тебе чіпляє, і все. Можу слухати тепер, що завгодно.
Володимир Бабушкін (Jung)
Антон: Я також не завжди тащився від електронного музону. Був переконаним рокером, як і Вова. Вважав, що весь електронний музон - це повна туфта.
Так, я вчився на органі і на фортепіано як виконавець, закінчив консерву. Ніяким чином не хочу принизити цю професію – виконання творів інших композиторів. Там купа складнощів, нюансів. Але одного разу прийшло розуміня: чувак, ти граєш чужі твори. Cпробуй хоч раз написати свій. У такому разі відкривається комп, обирається програма й щось пишеться. Надалі з’являється бажання слухати електронний музон, цікавість до того, яким чином він створюється. Але все одно, з усіх стилів для мене в пріоритеті залишиться музика, що чіпляє.
Електронна музика асоціюється з наркотою
В мене був один дуже прикольний виступ. Мені було прикольно, і я відчував, що людям теж прикольно. І тут з’явився великий дядька й каже мені щось. Валить музон, я зосереджений не на спілкуванні, а на інших речах. Але вважається, що я діджей, мені нєфіг робити. Можна підійти до мене і нормально поговорити. Ок. Перепитую, чого йому треба. Він каже: «Чувак, де нормальна музика? Де? Це ж електронка! Де AC/DC, де Led Zeppelin?». Я показав на вихід і сказав, що там. Там все. Для мене це дійсно пунктик, hard talk, дістало вже.
Електронна музика асоціюється з наркотою. Хоча Джим Моррісон і Дженіс Джоплін померли не від застуди.
Вова: Але ж тема про наркотики існує. Глянь фільм документальний «Історія джазу», там 12 серій, все ясно буде. Весь рок-н-ролл також сидів на наркоті. Джазмени практично всі на геричі.
Антон: Зараз не всі, бо зникли аптечні опіати.
Вова: Але подивився б я на електронщика, який грає сет під екстезі! Музиканти хороняться від цього. Раз-два спробують і розуміють, що дуже швидко прийде капець.
Антон: Якщо ти на сцені один, в тебе ціла купа пасочок, щоб зіграти одну композицію. Вони всі під контролем. В неадекватному стані це неможливо. В голові треба тримати купу компонентів і розуміти, що будеш робити наступним.
Вова: Мені здається, що, наприклад, Джимі Ґендрікс під героїном не дуже багато грав. Просто коли людина залежна, їй треба прийти в стан. Грати в стані так, як він грав – то навряд. Може, він так відпочивав, але то інше питання.
Хапай гітару, ходімо поджемимо
Антон: Всі питають як нам без барабанів грається. Чудово нам без барабанів! Багато чого вирішує людський фактор. У Володі, наприклад, довго була група «Віранда». Мені доводилось грати в різних гуртах. Чим більше людей, тим більше думок і точок зору на те, якою повинна бути музика. Поступово дійти єдиної думки стає складніше. Це одна з причин, з якої я вирішив робити свої речі. Я сам за себе. Це велика відповідальність, але й прикольно. Що зробив, те й маєш.
Взагалі-то все почалося зі слів: «Хапай гітару, ходімо поджемимо». Раз поджемили, два, з’явились цікаві ідеї. Записали, послухали в тролейбусах-трамваях все це. Зрозуміли, що вийшло офігенно й хочеться ще. Не було такого, щоб ми зібрались і вирішили робити групу без барабанів. Ми ще й одна з небагатьох українських команд без вокалу. Так про нас одного разу написали, і я страшенно здивувався. Не думав про наш музон з цього боку. Про те, що наявність чи відсутність вокалу може бути характеристикою музики.
Антон Дегтярьов (Ptakh)
Вова: Якось я одній людині так сказав: «Слухай, якщо тобі не вистачає барабанів, зроби їх у своїй голові». Ми ж залишаємо місце для уяви! Але правда й те, що в новому періоді ми використовуємо драм-машину.
Вова: Не ти одна плачеш, коли нас слухаєш. І я плачу. Одного разу зробив собі спагеті, включив послухати, що ми написали, сидів і плакав.
Антон: Зізнаюсь, я ще тримаюсь, але вже хочеться.
Фото: Костянтин Стрілець, Олексій Тішевський