Цього року ретроспективу від Довженко-Центру в рамках Одеського міжнародного кінофестивалю охрестили гучним ім'ям «Український мюзик-хол». В ній - маловідомі українські музичні комедії, зняті на Одеській та Київській кіностудіях у 1930-70 рр. Ось тобі й маєш: жили-жили, а ні про які такі комедії, ні тим більше про мюзикли місцевого розливу, зроду не чули. Але вони були. Маємо можливість особисто в цьому переконатися.
Де: фестивальний центр «Родіна», Червона Зала (Одеса, вул. Мечникова, 104)
Коли: 16-19 липня. Розклад тут.
«ГАРМОНЬ» (реж. Ігор Савченко, 1934)
Справа відбувається в комсомольському селі. Копиці сіна, корівки, волошки і веселий гармоніст Тимошка. Жив собі хлопець, не тужив. Бах! Призначають секретарем комсомольського осередку. Не до гармонії тепер, товариші! Порядок наводити треба! Ну, він й наводить, а село без музики чахне, як польові маки в гранованій склянці: ну, що за життя без гармоні, Тимошко!
«ЧОРНОМОРОЧКА» (реж. Олексій Коренєв, 1959)
Про любов. Така лірична музична історія кохання Софійки та Василя. Дівчинка – без п’яти хвилин співачка, її коханий – курсант морехідного училища. Як дельфін і русалка – ані туди, ані сюди. Вони, звісно, намагаються планувати спільне майбутнє, але… До тихої гавані запливає імпозантний білий кит з джаз-оркестру й робить Софійці пропозицію приєднатися до їх колективу.
Увага: показ відбудеться у «Зеленому театрі» (16 липня о 21:30).
«ЛІТА МОЛОДІЇ» (реж. Олексій Мішурін, 1959)
Кожному артисту - йти точно, кожному недоартисту - теж, бо ті та інші впізнають там себе. Невже забули, як читали байку про лисицю та облизувалися, наслідуючи хитрому звіру? Ну, тоді Наташа (головна героїня) вам нагадає. Вона якраз прямує до Києва на вступні іспити до театрального училища. По дорозі зустрічає гарного хлопця і збирає оберемок пригод, але то таке, справи молодецькі. А на тлі цього студентського життя звучить «Пісня про рушник» - взагалі хіт 60-х, що б ви знали. Отже бодай послухати приходьте.
«ЇХАЛИ МИ, ЇХАЛИ» (реж. Юрій Тимошенко та Юхим Березін, 1962)
Хто не знає Тарапуньку й Штепселя, того Yabl посилає освічуватися! Бо це класика, мать!
Історія така: під егідою цих двох український естрадний колектив вирушає до Москви. Пригоди починаються, як то кажуть, не відходячи від каси, прямо на київському вокзалі. По-перше, в них тринадцятий вагон... Продовжувати?
«ПОЦІЛУНОК ЧАНІТИ» (реж. Євген Шерстобітов, 1974)
Красуня Чаніта із друзями повертається до рідного містечка Сан-Лоренто. Ходить така собі, співає, та й так гучно, що ії у сусідньому кварталі чує маститий шахрай та авторитарний багатій Чезаре. Він, нахабно так, пропонує дівчині одружитися та жити в достатку, в горі та радості. Але вона, дурепа, відмовляє. І тут - класика жанру: шантаж, підлості, інтриги. Якби не друзі – пропала б, але в неї є ії банда.