Сучасний театр – справа для людей із стійкою психікою. До бісу канони: що було класичне, стає шокуючим і зухвалим. Наочний приклад – вистава Viй 2.0 «Дикого театру», режисера Максима Голенка.
Де: Сцена 6 (вул. Васильківська, 1)
Коли: 3 серпня о 20:00
Вартість: 100-300 грн
П’ять причин піти й відчути себе театральним гурманом:
Відспівування покійниці через Інтернет
1. Viй 2.0 вже півтора роки збирає повні зали, встиг стати однією з візитівок театрального Києва й отримати схвальні відгуки закордонних критиків. Це нове актуальне мистецтво – незвичне, але інтригуюче. Як і все, що ставить «Дикий театр» - незалежне культурне об’єднання, спрямоване на провокацію і пошук альтернативних сенсів у сталих формах.
2.Не любиш Гоголя? Так тут його й немає – ну майже. За сюжетом дія відбувається в наші дні. Двоє молодих французів приїжджають до українського села на весільне запрошення подруги за листуванням і потрапляють у вихор подій, центральною з яких стає таємниче вбивство. Вій у спектаклі присутній лише в натяках. Але є Панночка, а з нею - старовинні українські традиції, переплетені з реаліями сучасного села. Культурний шок – як іноземцям, так і глядачам – гарантований.
3. Поєднання архаїки й технологічних буднів – одне з провокаційних естетичних зіткнень Viй 2.0. Чого варте лише «відспівування» покійниці через Інтернет за допомогою лептопа.
4. Ахтунг! Viй 2.0 не рекомендується глядачам із слабкою психікою – в асортименті лайка, молодіжний сленг, чорний гумор, еротичні сцени. Максим Голенко відомий як майстер епатажу: подібним набором відзначені інші його топові спектаклі – «Афродізіяк» (варіація на тему «Парфумера» Патріка Зюскінда) та соціально-сатиричний екшн «Попи. Менти. Бабло. Баби» (переробка трагедії «Гергоциня Мальфі» Джона Вебстера).
5. Навіть якщо не сподобається, ти принаймні зможеш пояснити чому. «Я був, я бачив» – кращий аргумент перед тими, хто лише чув далекий дзвін. Ну і знову ж, «був» – це вже характеризує тебе як людину сучасну, освічену й розвинуту. Гайда до театру!
Фото: Рустам Гімадієв, Настя Телікова