Коли мова про шпигунів – стрічок хоч греблю гати. Від славнозвісної бондіани до порівняно свіжого «Червоного горобця». «Шпигунська гра» стоїть дещо осторонь. Вона демонструє, наскільки велика різниця між реальними шпигунами, та тими, до яких ми звикли у кіно.
Де: кінотеатри України
Коли: з 2 серпня
Фільм режисера Бена Луіна - екранізація біографічного роману Ніколаса Давідоффа, який заснований на реальній історії американського бейсболіста Моріса Берга. Він поєднував свою спортивну кар'єру з роботою агента Управління стратегічних служб США. Шпигувати Бергу вдається відмінно, та й перше завдання у нього масштабне - врятувати світ від нацистів.
Оцінять прихильники фільмів 60-х років
«Шпигунська гра» - фільм не для широкого загалу. Бен Луін вдало використовує жанрові кліше та елементи нуару, занурюючи глядача в атмосферу часів Другої світової. Неперевершена робота композитора Говарда Шора («Володар перснів») тільки поглиблює цей ефект. Тому особливо картину оцінять прихильники фільмів 60-х років — «золотого століття» Голлівуду. Для всіх інших є попсові шпигунські бойовики, з їх карколомними трюками та комп’ютерною графікою.
Через те, що фільм знаходиться на межі шпигунського трилера та біографічної драми, йому не вистачає напруги та динамічності. Особливо такого кипіння не вистачає в моменти занурення героя у глибини власних роздумів.
Історична постать дещо спрощена
На перший погляд здається, що режисер поставив за мету дослідити найзагадковішу особистість Мо Берга. Але у стрічці - лише загальновідомі факти про нього. Історична постать, наділена блискучим розумом та непростим характером, у фільмі дещо спрощена, а її мотивація виглядає невпевнено.
Дещо неоднозначним видається і вибір актора на голову роль. Пол Радд, відомий за марвелівською «Людиною-мурахою», зобразив Мо Берга більше як скромного та чуттєвого інтелектуала, який просто вийшов на прогулянку, врятувавши по дорозі світ. Актори другого плану Марк Стронг, Ґай Пірс, Пол Джаматті, Сієнна Міллер та Том Уілкінсон доволі мало взаємодіють з головним героєм, що також не дає розкритися образу Берга в повній мірі.