Для поліпшення романтичних стосунків дослідники розробили роботів для кохання / партнерства - назвали їх «синтетиками». До купи зварганили медичні препарати для посилення емоцій та пристрасті. Винахідних Коул (Юен МакГрегор) «дає життя» дівчині-андроїду на ім’я Зо (Леа Сейду) – в її голову вмонтовано, до речі, пам’ять деяких реальних жінок. Зо живе життям звичайнісінької дівчини та закохується в Коула. Що сталося далі – це вже у фільмі.
Де: кінотеатри України
Коли: до 16 серпня
А от що сталося зі мною – хер його знає. Не назву себе найсентиментальнішим з усіх, але мене вже на перших 30 хв торкнуло так, наче стався прихід від наркотиків. Настільки повірив почуттям героїв МакГрегора і Сейду, що очі мокріли час від часу до кінця фільму.
На перших 30 хв торкнуло так, наче стався прихід
Можливо на мене, як на Алкоблогера, вплинула та п’ята «Маргарита», яку я тестував до цього, можливо, з мене виходили ті справжні емоції, які твереза людина приховує, аби не здатися слабкою. Зрозуміло було одне – це не чергова спроба режисера Дрейка Дорімуса («Рівні», «Краса всередині») відтворити слиняву мелодраму. Мене фільм зачепив куди більше, ніж славнозвісна «Вона» Спайка Джонса. Чому? Тому що парі добре разом, але їх зжирають сумніви щодо «справжності» почуттів одне до одного.
Самокопання обох відкриває болючу рану. І кожному, хто мав серйозні стосунки, дуже легко буде перейнятися вируючими в стрічці емоціями.
У фільмі винайшли безпечні речовини, що допомагають парам, які десятки років разом, або просто тим, хто вже не здатен на пристрасні почуття, відновлюють їх штучно на певні години. Але навіть там вже зрозуміло, що жодна хімія ніколи не замінить органічних почуттів. Бадьорить, як енергетик, й Агілера в ролі проститутки-андроїда, але не довго - роль маленька, коротенька, ексцентрична.
Взагалі, вся начебто фантастика у фільмі – реальне відтворення сьогодення про залежність, допінг, почуття та сучасні цінності. І якщо ви не прихильник фантастичних фільмів та мильних мелодрам, як я – цей фільм буде знахідкою.