У серпні 1958 року роман Володимира Набокова «Лоліта» ошелешив американську публіку (трьома роками раніше він вийшов у Франції). Та саме з Америки розпочалася його тріумфальна хода. Yabl хлібом не годуй, дай інфопривід – дивимося, що ж та «Лоліта» накоїла у культурі. Угу, збочена пристрасть дорослого мущінки до дівчинки-підлітка дала добрий творчий стусан і поштовх іншим митцям.
Кіно
Першим закатав рукава для екранізації «Лоліти» Стенлі Кубрик в 1962 році . До створення сценарію залучили самого Набокова, проте його варіант покромсали- порізали – авторам довелося відмовитись від найгарячіших сцен через всевидящу цензуру. Боягузи! Не бачили вони наших днів!
На роль Лоліти шукали повнолітню дівчину, але в останній момент Кубрику звалилася фортуна на голову - 14-літня Сью Лайон, яка вже знімалася на телебаченні та в рекламі. Не ликом шита: на той момент вона мала «Золотий глобус» як найбільш перспективна акторка-початківець. Сам фільм номінувався на «Оскар» в категорії «кращий адаптований сценарій», але зась - нічого не отримав.
Роль пропонували Наталі Портман, але та відмовилась
Наступного разу кінематографісти взялись за твір у 1997 році. Режисер Едріан Лейн зняв у свому фільмі Джеремі Айронса і Домінік Свейн, якій на момент зйомок було 15 років. Спочатку роль пропонувалась Наталі Портман, але та відмовилась із релігійних міркувань. Стрічку схвально сприйняли критики, та в прокаті вона з тріском провалилась.
Театр
Одну з перших спроб поставити «Лоліту» в театрі здійснили в 1970 році американці Норман Вейн та Річард Доннер. Роль розпусника Гумберта Гумберта зіграв у «Лолі» Чарлз Бронсон.
1992 року Лолітою спокусився Роман Віктюк. Майстер епатажу зробив акцент на ексцентричність: в його постановці були елементи комедії дель-арте та майже циркова акробатика.
Гумберт Гумберт розповідав свою історію з тюрми
В 2003 році в Дубліні була представлена ще одна вельми цікава точка зору на твір Набокова. Лоліта у версії режисера Майкла Веста чи не сама спокушала Гумберта Гумберта. Критики рознесли виставу в пух і прах - вона видалася їм занадто легковажною і такою, що мало не оспівує педофілію.
Однією з найцікавіших адаптацій можна вважати виставу Річарда Нельсона, представлену в 2009 році в Лондоні. Це був театр одного актора: Брайан Кокс в ролі Гумберта Гумберта розповідав історію з тюремної камери. Автори пояснували, що така версія «найбільш відповідає духу оригіналу».
Опера та балет
В 1994 році Родіон Щедрин поставив 4-годинну оперу за мотивами «Лоліти» в Royal Swedish Opera. В Москві її вперше побачили аж через 10 літ – тут вона отримала нагороду «Золота маска».
Не закінчив роботу через скандал з розтлінням малолітніх у Ватикані
Наприкінці 90-х американський композитор Джон Арбісон працював над масштабним оперним проектом по «Лоліті», але не закінчив роботу через скандал з розтлінням малолітніх у Ватикані. Відомий лище 7-хвилинний фрагмент цієї роботи Darkbloom: Overture for an Imagined Opera.
Італійський хореограф Давід Бомбана використав музику Дмитра Шостаковича, Дьордя Лігеті та Альфреда Шнітке для 70-хвилинного балету «Лоліта», який було поставлено в Grand Ballet de Génève в Швейцарії в 2003 році. І отримав за нього нагороду Premio Danza E Danza як кращий постановник.
Кількома роками потому «уявний балет» за мотивами «Лоліти» поставили американський хореограф Джоан Соньє та композитор Джошуа Файнберг. В той час як балеруни мовчки танцювали, «Гумберт Губмерт» начитував свої зізнання і його зображення проектувалося на відеоекрани. Прем’єра 70-хвилинної вистави відбулася в Нью-Джерсі навесні 2009 року. Критики назвали це «мультимедійною монодрамою».
Популярна музика
Найвідомішій трек за мотивами «Лоліти» - Don't Stand So Close to Me гурту The Police. В пісні 1980 року йдеться мова про школярку, яка закохалася в свого вчителя – «зовсім як в книжці Набокова».
Французька співачка Alizеe дебютувала 2000 року із синглом Moi... Lolita («Я… Лоліта»). Дівчині було 15 – і саме таким провокаційним чином їй вдалося привернути до себе увагу.
Я вивчала «Лоліту» з релігійним екстазом
В хіті Кеті Перрі One of the Boys з проривного однойменного альбому є такі рядки: «Я вивчала «Лоліту» з релігійним екстазом». На фото з обкладинки платівки вона нагадує героїню Набокова з фільму.
Лана дель Рей описувала героїню свого дебютного альбому Born to Die як поєднання «гангстерської Ненсі Сінатри та Лоліти з передмістя» і зізнавалась, що надихалася романом в процесі запису платівки.