Мультики – це те, що люблять дорослі й малі. І в нас є гарна новина! Linoleum International Contemporary Animation and Media Art Festival пропонує 4-денний марафон найкращої сучасної анімації – української і закордонної. І дає можливість знову відчути себе дитиною. Хоча анімація тут переважно зовсім не дитяча…
Де: IZONE (вул. Набережно-Лугова, 8) та Планета Кіно (РЦ Блокбастер, пр-т Бандери, 34в)
Коли: 6-9 вересня
Напередодні старту фестивалю Yabl поспілкувався з тими, хто створює Linoleum: програмною директоркою Анастасією Верлінською, кураторкою освітньої програми Катериною Носко та кураторкою експериментальної програми й української ретроспективи Юлією Кузнєцовою. Про цілі, тематику, цікаві фішки – і все, що потрібно знати про фестиваль.
Що таке Linoleum і в чому його особливість?
Анастасія Верлінська
Анастасія Верлінська: Це фестиваль анімації та медіа-мистецтва, який проводиться в Києві з 2014 року. Головна мета – популяризація авторської незалежної некомерційної анімації. Linoleum заснував бізнесмен Михайло Царьов. Свого часу він робив його у виставковому форматі в Москві, а в 2013 році переїхав до Києва і перевіз із собою фестиваль.
Скільки програм цього року? Скільки і які роботи зможемо побачити?
АВ: У нас три основні конкурсні програми: українська й міжнародна для авторської анімації та окрема для комерційної. Крім того, чотири позаконкурсні (еротика, жахи, програма Східної Європи й анімація, створена жінками про жінок), чотири програми спеціальних показів (грецька та польська анімація, українськи хорори 80-90-х та підбірка VR анімації) та два блоки експериментальної анімації. Загалом ми покажемо близько 250 робіт з 45 країн у 12 програмах.
Ти не просто дивишся в окулярах, а за допомогою джойстиків взаємодієш із фільмом
Плюс ще освітня програма, в рамках якої запланований 21 майстер-клас і лекції на тему медіа-арту й анімації. Вперше робимо показ VR-анімації – це буде прем’єра ірландського фільму «Аврора», зробленого у віртуальній реальності. Запланований інтерактивний VR-показ фільму «Музей симетрії» Паломи Докінз – коли ти не просто дивишся в окулярах, а за допомогою спеціальних джойстиків взаємодієш із тим, що відбувається у фільмі. Ці покази вільні для відвідування у Планеті Кіно.
Раніше ви робили акцент на авторській анімації. Цього року вперше відкритий комерційний конкурс?
АВ: Так. В Україні комерційна анімація розвинута краще, ніж авторська. Але про наші анімаційні продакшени знають мало, тому що вони працюють переважно на закордон. Ми хочемо показати, що і в Україні роблять дуже якісний анімаційний контент – нехай і комерційний.
Юлія Кузнєцова
Юлія Кузнєцова: Не треба забувати, що комерційна анімація годує авторську. А остання дає комерційній творчі кадри, які привносять щось нове.
В Україні створюються повнометражні анімації з комерційним зиском. Звісно, ми пишаємось, що в нас можуть випускати щось прокатне. Але вони створені за старими кліше, яких зараз уникають в тому ж Голівуді. Згадайте мультфільм, що отримав «Оскар» - «Коко» - сміливий в драматургійному і візуальному сенсах, сміливий за темами. У нас же поки бояться експериментувати, відступити від того, що всім відоме і зрозуміле - навіть в авторській анімації. Хоча саме в ній має бути джерело експериментів, які потім стають мейнстрімом.
Який загальний рівень українських робіт – чи витримують конкуренцію? Наскільки доцільно розділяти конкурси на український і закордонний?
АВ: Потрібно обов’язково! Інакше ми ніколи не виведемо українську анімацію на вищий рівень. Насправді рівень робіт із кожним роком покращується. Цього разу ми отримали кілька десятків українських заявок. Але намагаємось робити програму конкурентоздатною, щоб люди бачили, до чого прагнути. Ми в жодного випадку не хочемо ображати людей, чиї роботи ми не відібрали. Це лише означає, що треба допрацьовувати і працювати над технікою та стилем.
Останніми роками з’явилися кілька міцних комерційних робіт – «Микита Кожум’яка», «Викрадена принцеса», на підході «Мавка». Можна говорити, що українська анімація відроджується?
АВ: Кейс «Викраденої принцеси» гарний тим, що, по-перше, він побив рекорд прокату серед українських фільмів. По-друге, він був проданий в 50 країн світу, і зараз йде в прокаті в декількох країнах. Це круто. Але ж це - кейс однієї команди, Animagrad. Не можна сказати, що тепер українська анімація завоює світ. Як з’являться інші команди з такими ж успішними проектами – тоді можна буде говорити про відродження. Поки ми до цього лише йдемо.
Які техніки і стилі анімації найпопулярніші зараз? Чи зустрічається ще традиційна анімація, без комп’ютерної графіки?
АВ: Звичайно. Десь дві третини в нас саме такої анімації. Але роботи настільки різні, що не можна назвати жанри, які б переважали. Тим паче, що й «чистих» технік майже не лишилось. Мальований мультик можна зробити руками, а можна з самого початку працювати над ним на комп’ютері.
«Чистих» технік майже не лишилось
У конкурсі є 2D, пластилінова, 3D-анімація. З нових трендів можу виокремити VR анімацію, створену у віртуальній реальності, інновації у стоп-моушн. А взагалі, ми не зважаємо на жанри і техніки. Обираємо візуально сильні, якісні й сюжетно цікаві роботи.
Linoleum – фестиваль дорослої анімації. А чи пропонує він щось для дітей?
Катерина Носко
Катерина Носко: Пропонуємо активності для дітей, які проводять викладачі анімаційних студій. Цього року в нас на вихідні дні планується 4-годинний майстер-клас «Магія пластилінового стоп-моушн» від RIDNI Animation. Тож протягом двох днів діти від 8 років (і до нескінченності) можуть абсолютно безкоштовно вчитися робити мультики, дізнаватися про анімаційну «кухню» та, головне, бачити результати своєї роботи.
АВ: Будуть три українські фільми для дітей. Зокрема, відбудеться прем’єра «Мисливця і барса» - він нещодавно виграв на конкурсі в Кореї. Найцікавіше те, що його робили діти – ліпили персонажів із пластиліну. І хоча ми не акцентуємо увагу на дитячій програмі, розуміємо, що це необхідно.
Чи робиться анімація соціальної тематики або про війну?
АВ: В українському конкурсі цього року таких немає. Такі фільми робляться, але переважно на аматорському рівні. А для включення в конкурсну програму потрібна не лише сильна історія, але й гарне візуальне втілення. Такі теми простіше розкривати в документальному кіно.
ЮК: Коли робиш кіно на болючі теми, дуже важливо не перейти в якусь агітку. Це якраз проблема, з якою нашим кінематографістам важко впоратися. Однак ми бачимо на прикладах зарубіжних анімацій, що серйозні проблеми можна показати так, щоб це мало художню цінність. Наприклад, цього року в програмі Linoleum є робота в жанрі документальної анімації про те, як у 60-х французи таємно проводили випробування ядерної зброї на полінезійських островах, від чого постраждало місцеве населення. Ця сумна історія дуже делікатно, але зрозуміло розкрита через малюнки, спогади, різні асоціації.
Чому на фестивалі виокремлена жіноча програма?
АВ: Спочатку ми її не планували. Але коли почали передивлятись роботи, то за кількістю творів зрозуміли, що ця тема нині – тренд. Всі говорять про жінок, про їхні права, їхнє місце в суспільстві. І треба сказати, що це не територія позитиву – швидше маніфест жіночого болю.
КН: Ми хочемо вивести цю тему на публічне обговорення. На рівні дискусії між режисерами та режисерками анімації, між тими, хто залучений у її виробництво. Окремою частиною розмови стануть питання, пов’язані з образами героїнь в анімаційних фільмах, з їх стереотипним або ж, навпаки, прогресивним режисерським баченням. На цю тему особливо цікаво поговорити саме з режисерами, які постійно працюють над формуванням жіночих образів та слідкують за їх трансформаціями.
Слоган фестивалю цього року - «Кордони, що зникають»
І оскільки жінка постійно стикається з якимись перешкодами, символічно, що слоганом фестивалю цього року є «Кордони, що зникають». Мова про те, що ти сам можеш їх ламати і встановлювати.
Чи присутні в конкурсній програмі кліпи і чи не думали ви винести їх в окрему програму?
АВ: Є, звичайно. Більшість їх увійшла до конкурсу комерційної анімації – тому що, по суті, це рекламні фільми.
У нас буде прем’єра нового кліпу «ДахиБрахи» на пісню «Монах», зробленого Сашком Даниленком. Також в українському конкурсі бере участь кліп гурту Tik Tu на пісню «Котку» аніматорки Анастасії Фалілеєвої. Але щодо окремого «музичного» конкурсу – не знаю, наскільки це доцільно. Цьогоріч до нас надійшло небагато анімованих кліпів. Але якщо цей напрям буде розвиватись, можливий і окремий конкурс. Точно знаю, що в плані комерційної анімації, реклами, кліпів Україні є що показати і є з чим позмагатись на міжнародних конкурсах.
Повний розклад фестивалю тут.