Звичайнісінька матуся та за сумісництвом блогерша Стефані (Анна Кендрік) знайомиться з чарівною Емілі (Блейк Лайвлі), яка майже ні з ким не спілкується. Дівчата швидко здружилися, і ось уже Емілі просить про одну, на перший погляд, маленьку послугу, після чого загадково зникає. Пошуки подруги сповнені неймовірних поворотів та відкриттів, які перевертають життя Стефані з ніг на голову.
Де: кінотеатри України
Коли: з 20 вересня
Сексисти кажуть, що справжня жінка може зробити капелюха, салат і скандал буквально з нічого. Схоже, Пол Фіґ, який подарував нам «Подружок нареченої», «Озброєних і небезпечних», «Шпигунку» та ребут «Мисливців за привидами» з неймовірною Мелісою Маккарті, керувався саме цією приказкою. Тільки цього разу режисер замінив капелюха на кофтинку з жахливими трояндочками, салат на коктейль, а скандал на відеоблог.
Так що ж ховається під блискучим фасадом американського життя?
У «Простій послузі» Фіґ вирішив зійти з протореного комедійного шляху та трохи поекспериментувати з жанрами. Фільм скоріше схожий на калейдоскоп: от перед нами трилер, згодом комедія, зараз трохи еротики, а ще через хвилин 20 стилізація під відеоблог. У цьому фільмі нічого не варто сприймати на віру. Хто знає, що ховається під блискучим фасадом американського життя.
До кінця не знаєш, хто правий, а хто винен
Та все ж під час перегляду виникає відчуття, нібито десь це вже було. Стрічка нагадує «Загублену» Девіда Фінчера та «Велику маленьку брехню»: інтрига так само зберігається до самого фіналу, персонажі розкриваються поступово, тому до кінця не знаєш, хто правий, а хто винен.
Посилює цей ефект ще й чудовий акторський склад. Для Анни Кендрік роль непристосованої до життя дівчини, яка виглядає, наче модель з обкладинки журналу «Домашний очаг», уже звична. На її фоні Блейк Лайвлі виглядає вигідніше. Вона карколомна в одному кадрі, комічна в іншому, дозволяє знімати себе з невигідних ракурсів, ідеально втілюючи задум режисера.
Секрет чарівності «Простої послуги» в захопливому сюжеті, диявольській фантазії, влучному гуморі, героях зі складним внутрішнім світом та оманливо спокійному житті американського передмістя. Всі ці інгредієнти дозволили Фіґу вдало поекспериментувати зі звичною формою трилера.