Танцюй, допоки сам молодий та допоки сам Молодий дає тобі простір для танцю.
Отже, стартує міжнародний фест «Простір танцю». «На арені» Україна й Польща: це спільний проект Інституту Адама Міцкевича, Київського академічного Молодого театру та Totem Dance Group. Урешті-решт не тільки ж у торговому середовищі нам із сусідами перетинатися!
Де: Молодий театр (вул. Прорізна, 17)
Коли: 1, 2 жовтня о 19:00
Вартість: 80-300 грн
Абетка танцювального простору
А – анігіляція
Вікіпедія пише, що це «взаємодія елементарних частинок і античастинок, внаслідок якої вони перетворюються в інші форми матерії».
Здається, краще за все такі процеси відбуваються в хімії або... у танці. Адже саме хореографія здатна перетворити прості речі на кшталт звука, світла, запаху на міцний згусток енергії, на нескінченний потік пристрасті або на вічний двигун! Це справжня магія! А ви думали.
Б – багатоголосся
Не треба пояснювати, що це таке взагалі, або треба пояснити, які саме голоси має танець у межах цього проекту.
Організатори «Простору танцю» дозволили собі сміливий крок – поєднання чотирьох культур: польської, бразильської, вірменської та грузинської. Багатоголосся – то не лише співоча поліфонія (хоча це теж є), то поліфонія взагалі: і мелодій, і тіл, у яких співіснують багато голосів (індивідуальних і запозичених зовні), і боротьби тіл із цими голосами. Одним словом – вихор звуків, рухів та енергій.
Чи можемо ми переродитись?
В – виклик
Іти туди, хтозна куди, або яка вона – подорож до неможливого. Шестеро танцівників у частині «Батай і світанок нових днів» занурюються у проникливий світ Жоржа Батая, французького філософа і критика сучасної культури. Його парадоксальна філософія, здається, вже є окремим танцем, треба лише взяти та станцювати її! Батай кидає нам виклик та веде нас до місць, де «всі бурхливі емоції зливаються воєдино». Танець стає випробуванням незалежності й свободи, стає способом самоідентифікації та особистим одкровенням. Головне питання Батая: «Чи можемо ми переродитись?», воно ж і є тим самим викликом. Насправді, чи можемо?..
Г – глибина
Двоє. Чоловік і жінка. Звичайні містяни. Обоє потонули в концепціях. Глибоко. Дуже. Вони вже не відрізняють їхній власний танець від нав’язаного світом, безглуздою концепцією, чужими порадами та ремарками. Втомлені. Дуже. Але готові. Готові шукати (і знаходити) своє місце: на сцені і в житті. Готові шукати сенс: у слові та поза ним. Готові занурюватися в танець, глибоко та без залишку, на останок посилаючи глядачеві спекулятивні сигнали SOS (назва перформансу – «СОС» (cповіщення осмислені спекуляції)).