Стріндберг досить рано зрозумів, що будь-яка боротьба стає запеклішою і цікавішою, якщо зіштовхнути лобами чоловіка й жінку. І зіштовхував. От і режисер Сергій Корнієнко не обійшов боком подібні сутички, взявшись за стріндберговську «Фрекен Жюлі». А що трапляється, коли молодий режисер бере в руки відому п'єсу відомого автора? Любовний трикутник, та ще такий, що з постільними (у даному випадку – застільними) сценами.
Де: мікросцена Молодого театру (вул. Прорізна, 17)
Коли: 26 вересня о 19:00
Матеріал, звісно, апріорі дуже підступний: він вже стільки разів був на сцені, що ставити його знов прямолінійно це, як repeat на магнітофоні. Проте режисер не прагнув переінакшувати підтексти, і його Жюлі вийшла досить примітивною (що може й не погано, тут вже як подивитись).
Коняча доза пива, випита тендітною пані
Інфернальної зовнішності тендітна дівчина, з нафарбованими червоними губами, в чорній довгій сукні, демонстративно заявляється на кухню, п'є пиво нарівні з прислугою, дозволяє собі різні вільності, відчайдушно фліртує з лакеєм Жаном прямо поряд з його нареченою, кухаркою Христиною. Лакей за статусом і рівнем виховання – протилежність господарки. Темноволосий привабливий дотепний хлопець, вихований, в міру спокійний. Такі знають, що молоді, цікаві й можуть сподобатись панянкам, однак і місце своє пам'ятають. Навколо «незаконної пари» метушиться у приготуваннях висока, міцна дівчина, у світлій лляній сукні й очіпку - та сама наречена.
Глядач оком повести не встигає, а біля столу, схопивши шматок тіста й встромляючи в нього тонкі пальці, під тиском Жана вже стогне й важко дихає Жюлі. Акт цілком зрозумілий, дуже механічний і майже беземоційний (у звірячих пристрастях якось взагалі не до емоцій). На завершенні цієї дії лакей кладе «жертву» на стіл, посипає, мов попелом, борошном і йде геть. Ось тобі й маєш...
Тре додати, що секс тут – чиста формальність: нічого особистого, як то кажуть. Нареченою Жана залишається все одно кухарка, в життєвому колі нічого не змінюється. А ця сцена? То так... Коняча доза пива, яка випита тендітною пані, та надмірна послужливість лакея, не більше.
Після бурхливої ночі найкраще не похмелитися, а сповідатися
Паняночка, втративши колишній шарм, вранці буде сидіти, як виснажена коханка, у чорній чоловічій забрудненій сорочці на брудному (у всіх сенсах) столі тієї кухні. Буде безглуздо дивитися в підлогу й гризти пряник у вигляді пташечки - найцінніше, що в неї залишилось.
А потім знову з'явиться Жан, розкришить цього чижика вщент та піде з Христиною на ранкову сповідь. Після бурхливої ночі, знаєте, найкраще – ні, не похмелитися, а сповідатися. І все буде добре. І буде щастя. І буде велике світле майбутнє. В них, звичайно, не у Жюлі. У неї лише крихти від чижика та крихти від життя.