Деякі культурні пам’ятки зникають так само стрімко, як картини Бенксі! Зупиніть масові зникнення!
Культурне об’єднання «Хронотоп» знає, як це зробити: поєднати новітні технології, музику та історії будинків. Все це перетворилося на крутий проект «Пам'ять міста. VR-опера Ноктюрн», де ти вмикаєш додаток на смартфоні, навушники, дивишся на будинок напроти і… починається.
Де: тестова локація проекту – Андріївський узвіз, 18;
VR-шолом та консультації – Літературно-меморіальний музей М. Булгакова (Андріївський узвіз, 13).
Коли: 16 – 31 жовтня, 10:00 – 17:00 (вихідний – середа)
«VR-опера Ноктюрн» написана на основі опери Миколи Лисенка (композитор Сергій Вілка). Подивитися/послухати її ви можете прямо на вулиці: не треба помпезних приміщень, все тут і зараз.
На локації (Андріївський узвіз, 18) необхідно під’єднатися до Wi-Fi та отримати додаток у форматі відео 360°. І – вуаля! – почуєте місто: будинки самі розповідатимуть вам свою історію, а фоном лунатиме чудова музика. Недостатнє занурення? Для глибшого – у Музеї Булгакова в тимчасове користування можете отримати VR-шолом (з інструкцією).
Що каже про проект його креатор Антон Литвинов?
Антон Литвинов
У попередніх інтерв'ю ви казали якось дуже загально про те, як дійшли до такого цікавого життя – проекту з VR-оперою.
Ідея народилася у Гданську. В мене був з собою клавір опери «Ноктюрн» М. Лисенка, це остання його опера. Фактично всіма вона вважається не досить вдалою. І я намагався розібратися, що ж там відбувається.
Саме під мандрівки мене осяяло, що, власне, закладено в цій опері! Символічна система Дому та стосунків, які складаються з комфорту, пристрасті й вірності; і що відбувається, коли цим Домом нехтують.
Співається «Последний нонешний денёчек», а це «Владимирский централ» того часу
Ключова обставина полягає в тому, що господарі виїхали та залишили все на відкуп покоївки, яка ненавидить будь-які елементи мистецтва. Сценарій дуже простий: оживають предмети мистецтва, співають своїх пісень та в кінці завмирають. Але ось яка деталь: у кінці співається пісня «Последний нонешний денёчек», а це «Владимирский централ» того часу. І в цю мить система стає зрозумілою і чіткою.
Коли я повернувся до Києва, першою новиною, яку почув, була пожежа ще однієї історичної пам’ятки Києва. Остаточно зрозумів, що цей матеріал мусить бути поставленим. Залишалось одне питання – як саме? І тоді почалася вже командна робота. Ми зрозуміли, яким чином можна говорити з людьми про цю проблему, якою мовою, з застосуванням якої технології, і як все це компонувати. І ось зараз ми запускаємо пілотний проект, бо нам здається, що ми цю мову вловили.
Чи будуть охоплюватися ще якісь локації у Києві?
Так, плануємо охопити мінімум сім локацій столиці – це буде одна екскурсія. Всього їх планується від одної до трьох.
Елемент казковості надає нам достатньо широкий простір для дій: міксуючи історію самих будинків, історію людей, які в них жили, і, власне, цю казку, ми можемо створювати різноманітні маршрути. Перш за все, звісно, у Києві. Далі планується масштабування проекту та міксування локацій.
VR, звичайно, дуже модне зараз явище, але в культурній сфері воно тільки почало використовуватись. На скільки популярними можуть стати такі заходи?
Маємо можливість суміщати реальне та нереальне
VR-технологія, дійсно, зараз тільки розвивається. Думаю, вона прийшла всерйоз і надовго, буде все більше знаходити відображення у мистецтві. Наразі маємо можливість суміщати реальне та нереальне, створювати доторки до реальності через призму технології. І це є корисним й важливим саме для мистецтва, для культурних проектів. Поглянути на реальність через VR-шолом – цікавий хід, і я думаю він буде використовуватися досить широко. Наскільки успішно? Будемо дивитися.
