Щоб не стати відмороженим егоїстом, потрібно з пелюшок стабільно й розумними дозами отримувати категоричне «Ні». Хіба не так? Мама головного героя дитячої вистави швидко просікла цей чудодійний принцип. От тільки малий, як більшість дітей у такому випадку, сприйняв це оголошенням війни без попередження. Оооох, зараз хлопець покаже недбайливій матусі, як відмовляти!
Де: Національний академічний драматичний театр ім. Франка (пл. Франка, З)
Коли: 5 та 7 січня об 11:00 та 14:00
«Мама сказала «Ні» – сучасна українська казка (текст Ден Гуменний) в постановці Андрія Мая. Нехитра та, як це буває, повчальна історія про хлопчика, який чогось там хоче, а батьки з виховних розумінь йому відмовляють. Потім це зазвичай виливається у всякі: «Ніхто мене не любить!», «Нікому я не потрібен!», «Я вам покажу!». Гадаємо, пам'ятаєте весь цей спектр глибоко ображених почуттів.
Нехитре, до речі, й оформлення (сценографія – Ганна Духовична, Андрій Май): порожній планшет сцени із задником, «розфарбованим» підсвічуванням в стилі dance floor (великі кольорові прямокутні секції на танцполах). Адже дітям не потрібне нагромадження декорацій та інших новомодних штук: їм достатньо позначити пару деталей (у даному випадку - двері-портал та трос, що висить з-під колосників а-ля «тумблер чудес»), решту домалює їх уява!
Масові піснеспіви та енергійна гра в кулі цілим залом
У моменти інтерактивів на цьому мозаїчному заднику транслюються мультфільми-караоке. Ми ще не сказали про інтерактиви? Їх там достатньо, хоча вони й повторюються, чого гріха таїти. Масові піснеспіви та енергійна гра в кулі цілим залом дітьми сприймаються добре. Краще обирати місця ближче до сцени, бо кулі далеко не долітають.
Одного разу хлопчик Остапчик (Остап Халавко) канючив у мами плеєр, на що чув непохитне «Ні». Потім випрохував щось ще, потім ще, але вона, як стара заїла платівка, все відмовляла. «Не потрібна мені така мати!», - подумала дитина, та двері за матір'ю зачинилися на зовсім... Гей! Хай живе вседозволеність! Чи радий головний герой? Ви ще питаєте!
До нього в кімнату заявляється якийсь містер Ніхто (Павло Піскун) зі своєю свитою в особі єдинорога (Анастасія Добриніна) та яйця дракона (Дмитро Лук'яненко). Ніхто – уявний друг, якого має кожна дитина, він заманює у світ радощів та розваг. Ім'я цього слизького персонажа – алюзія на одіссеївський сюжет з циклопом Ніхто. Себто якщо раптом хлопчисько щось накоїть в цьому безтурботному світі, а його потім запитають, хто це був, він скаже – Ніхто. Загалом, як ви пам'ятаєте, діти так і роблять.
Усі мають одне обличчя – обличчя його батька або матері
На шляху Остапчик зустрічає ще багатьох цікавих персонажів – продавця повітряних кульок, ковбоя (майже як у мультику Toy Stories) і навіть Супермена. Та всі вони мають одне обличчя – обличчя його батька (Олексій Зубков), а мами героїв – обличчя його власної мами (Ірина Дворянин). Це нагадує фільми «Норт» Робі Райнера, де хлопчик шукає ідеальних батьків і зустрічає різних персонажів теж з одним обличчям – свого батька. Або «Синього птаха» Джорджа Кьорка, де брат і сестра перетинаються з жінками неодмінно з лицем їх матері.
Що ходити і виводити? Головна думка проста: немає нікого дорожчого за власних батьків. Навіть, коли вони суворі, навіть, коли не виконують всіх забаганок. І це з часом точно зрозуміє кожен. І вметикує, що всі ці «Ні» – на користь.
Хоча плеєр, як і раніше, страшенно хочеться.
Фото: Валерія Ландар