Нарешті про сучасне кіно можна посперечатися не з друзями/колегами, а зі справжніми експертами. До послуг - другий Київський тиждень критики. Це не лише покази найгучніших фестивальних стрічок (19 фільмів), а й дискусії з відомими кінокритиками.
Де: кінотеатр «Жовтень» (вул. Костянтинівська, 26)
Коли: 26 жовтня об 11:00 – відкриття. Покази: 26 жовтня – 1 листопада з 10:00
Вартість: 42 - 95 грн. Можна придбати абонемент тут.
Тиждень критики – про актуальне авторське кіно «не для всіх». Тут стрічки з фестивальних програм Канн, Роттердаму, Санденса й далі. «Будинок, який побудував Джек» Ларса фон Трієра, «Попіл – найчистіший білий» Цзя Чжанке, «Комахи» Яна Швайнкмайера, «Менді» Паноса Косматоса та ін. – артхаус, про який гуде світова кінотусовка. Повний список і розклад тут.
Окрім міжнародної програми, Тиждень критики підготував ще два екшна: ретроспективу культових українських стрічок від Олександра Довженка до Кіри Муратової, а також показ класичних фільмів Інгмара Бергмана до сторіччя режисера.
Не забуте й нове українське кіно. Тиждень відкриє церемонія нагородження премії українських критиків «Кіноколо», де будуть визначені кращий фільм, короткометражка, документалка, а також режисер, актор та акторка. Серед лідерів за кількістю номінацій цього року – «Донбас» Сергія Лозниці та «Кіборги» Ахтема Сеітаблаєва.
Yabl поставив кілька питань членам комітету Тижня щодо фільмів, які вони особливо рекомендують до перегляду.
Олександр Гусєв, кінокритик та журналіст, член Національної спілки кінематографістів, Української кіноакадемії, FIPRESCI та Українського оскарівського комітету
«Фільми для міжнародної програми обиралися з числа найгучніших картин-учасниць авторитетних фестивалів (не лише лауреатів, але й тих, що були незаслужено обділені нагородами на нашу думку). Ми намагалися підібрати програму таким чином, щоб кожен з критиків знайшов для себе кіно у відповідності до своїх суб’єктивних уявлень про прекрасне та значиме.
Я обрав фільм Алі Аббасі «На межі світів». У ньому звернення до стародавніх скандинавських оповідей показує, що те, що володіє аудиторією останніх випусків новин з репортажами про теракти та кримінальну хроніку, не дуже відрізняється від страхів тих, хто колись збирався біля вогнища, аби послухати історії про чаклунів і тролів.
Герої стрічки знаходяться на хиткій межі цивілізації та природи, колективної відповідальності та особистого вибору, в тому наповненому ксенофобією світі взаємних історичних образ і жаги насилля, в якому навіть казкове чудовисько здатне перетворитися на людину».
Ярослав Підгора-Гвяздовський, кінокритик та журналіст, член Комісії з питань видачі прокатних посвідчень при Держкіно, член Української кіноакадемії
«У світі виходить близько 6 тисяч фільмів щороку, але найцікавіших у мистецькому сенсі набереться десь з півсотні. Як правило, всі вони проходять через знакові фестивалі. Кожен з нас запропонував ті, що сподобались саме йому. Обговорили та створили пул. Але не всі стрічки змогли отримати для показу. Деякі фільми дистриб’ютори могли надати нам просто так, за деякі просили гроші, а деякі не давали ні за які кошти. Скажімо, фільм Альфонсо Куарона «Рома», який відкривав цьогорічний Венеційський фестиваль і отримав «Золотого Лева».
Особисто я запропонував для показів фільм Ларса фон Трієра «Дім, який збудував Джек». Вважаю Трієра останнім генієм з тих, що зараз живе. Його фільми не можна оцінити з точки зору «добре – погано». Вони виходять за межі таких простих речей, як мораль. Їх важко зрозуміти. Я переконаний, що публіка, навіть та, яка знає, куди й на кого прийшла, буде шокована цією роботою. Трієр трохи ненормальна людина, як і всі генії. Але все, що він робить, допомагає людям зрозуміти фундаментальні речі.
З інших можу порекомендувати фільм «Менді» Паноса Косматоса. Це незвичне кіно, це не просто фільм жахів, не просто треш – він з такими візуальними красотами, що вибивається зі стандарту й переходить на якийсь інший рівень».
Аня Дацюк, журналістка «Радіо Аристократи», член комітету критиків Національної премії «Кіноколо»
«В українському кіно цього року в мене доволі чітко сформувались фаворити. З точки зору режисури раджу подивитись «Донбас» і «Вулкан». Серед цікавих відкриттів – «Коли падають дерева» та «Герой мого часу». В документалістиці це, без сумніву, «Дельта» і «Явних проявів немає». У короткому метрі – «Mia Donna», «В радості і тільки в радості», «Крокодил».
З міжнародної програми можна зробити найочевидніший висновок: фестиваль зростає дуже швидко. Минулого року було всього 4 фільми, сьогодні –19. Класно, що є різні панелі – ретроспективи, українське кіно. Основна програма взагалі чудова – всі фільми так чи інакше були відзначені на ключових фестивалях. Взагалі для кінокритика фестиваль, програма якого була сформована кінокритиками – це мрія. Я більш ніж задоволена».