Коли генетики занурюються в наукові експерименти, трапляються дивовижні речі й дивовижні відкриття. Коли вони схрещують якісь рідкісні види, народжуються дивні гібриди. Або жахливі. Здається, Homo Ferus Андрія Білоуса у Молодому театрі став результатом подібного наукового експерименту, складних процесів мутації та інших випробувань. Багатогранний, заплутаний, не без дефектів і синдромів, гібрид «Ста тисяч» й «Наймички» Карпенко-Карого – гібрид суто людського й суто звіриного.
Де: Молодий театр (вул. Прорізна, 17)
Коли: 21 грудня о 19:00
Виставу Homo Ferus створено за мотивами двох вищезазначених творів Карпенка-Карого, сюжетні лінії яких то перемежовуються, то зовсім зростаються в єдине ціле. Головний герой – молодий й статний господар Герасим (Ернест Ощипок), жадібний до грошей та до привабливих дівчат. Характер його складається водночас з рис й вад Герасима Калитки та Василя Цокуля. Дружина Герасима – стовідсоткова «стотисячна» Параска (Руслана Петрякова): надто хвора, майже помираюча жінка, яка вже без п'яти на одрі, та, за законом підлості, все ніяк не помре.
Без п'яти на одрі, та, за законом підлості, ніяк не помре
Їх дім і двір – притулок персонажів обох п'єс: тут і син-розмазня Герасима Роман (Нікіта Подлесний) та його потенційна наречена красуня Мотря (Олександра Городецька) з «Ста тисяч», тут же закоханим зором підглядає за нею через паркан з «сусідньої» п'єси привабливий парубок Панас (Віталій Бобух). У прибудові, що на дворі, живе чарівна Мелашка (Валерія Березовська), коханка Герасима, родом з «Наймички», та й там же вельми оригінальна дівчина, дикарка Харитина (Дар'я Грачова), теж коханка, але то пізніше. Кожен персонаж - карикатурний, зі своїми або легкими недоліками, або конкретними пороками. Захожі гості теж не без гріха. Осередок людських слабостей й падінь, одним словом.
Наслідуючи традиції сільського побуту карпенківських п'єс, навіть цей дивний, дещо містичний пейзаж, знаходить в собі місце для суто українських рис: тут вам й мідні тази, й косі паркани, й засохла береза на дворі, старий ліхтар, напівзруйнована собача будка, рушники, вишиванки... тільки містичний туман, що повзе, як змій-спокусник, у дворі, тягнеться ніби не з карпенківських, а з гоголівських п'єс. Ох, не до добра...
Homo Ferus – «Людина здичавіла» – термін начебто про інше, про «синдром Мауглі», яким наділив режисер наймичку Харитину. Але хіба лише про це? Наділяючи людськими якостями дикунку, він «розлюднює» всіх інших, його герої – звірі, готові поступитися правилами пристойності, честі та совісті, заради своїх потреб: моральних або фізичних. Мелашка по-собачому зношається з Герасимом, Панас напивається як, скотиняка... Великий скотний двір, де ані принципів у людей вже не існує, ані сорому.
Коли пороки випадково вириваються назовні, як невідомі істоти з найменших шпарин, це, звісно, страшно. Але коли людина цілком перетворюється на цю істоту – страшно вдвічі. Homo Ferus – про все звірине в людині, яке принижує її до рівня «ferus». Або знищує взагалі.