Молодість понад усе! Та мова зовсім не про те, що аудиторія цього спектаклю повинна бути неодмінно до 30, а акторський склад - не старшим за 45. Ні. Справжня молодість – вона всередині, це кожен знає. І доросла подружня пара (Ярослав Гаврилюк, Надія Козленко), яка велику частину життя провела в країні «в якій не існує сексу», і мудрий бомж-мрійник (Валерій Шептекіта), який раз у раз заривається – ні, не в сміття – в ностальгічні спогади, і ота дама в третьому ряду ліворуч.
Від яблучка до бенкету на всю округу
Там де юність та свіжість, там і до мрій недалеко. До того ж мрії можуть бути найрізноманітнішими: від яблучка з «Сільпо» до бенкету на всю округу, від поцілунку з найкрасивішою дівчинкою на селі до любові до гробової дошки, від поїздки на автобусі у місцевий оперний до вояжу в сонячну Іспанію.
Де: Молодий театр, мікросцена (вул. Прорізна, 17)
Коли: 17 січня о 19:00
Тут кожен – не без мрії. І улюблений син (Артем Мартинішин), який солідарності заради (з дружиною) відрікся від м'яса, й невдаха-дочка (Дарина Панасенко), яка ледь не відмовилася від власної матері, але в останній момент вистачило розуму. І красуня Анна-Марія (Вікторія Ромашко), яка, незрозуміло, більше Анна чи Марія, бо любить двох, але вірить, що серце завжди підкаже, хто – той самий. Олюсю (Артем Атаманюк) воно вже одного разу так підказало, що досі одружений. І навіть щасливий.
Виставу створено на основі шести оповідань сучасних авторів: «Тато, Ваш син – вегетаріанець» Любка Дереша, «Територіальні води її ванни» Сергія Жадана, «Поцілунок у сідниці» та «Два квитки до опери» Євгенії Кононенко, «Ще один гарний день» Юрія Винничука і, власне, «Гагарін і Барселона» Руслана Горового.
Двоє героїв оповідання про Гагаріна та Барселону курсують через всю виставу, заграючи один з одним, зізнаючись один одному в любові, ділячись найпотаємнішим та розповідаючи про мрії. Вони з'являються у двориках п'яти– й дев'ятиповерхівок, де розгортаються історії інших героїв. Вони – сполучна ланка.
Смішна лижна шапка, забруднена роба-комбінезон
Здавалося б, який зв'язок – Гагарін і Барселона. Адже Гагарін і в Барселоні, здається, ніколи не був! У Барселоні, мабуть, не був, а з Барселоною – цілком. Бо так звуть головну героїню: світловолосу тендітну дівчину (Марина Кошкіна) в кумедній кольоровій шапочці «з косичками», з сумочкою з якимись дівчачими штучками, іспанськими слівцями в лексиконі та купою скелетів у шафі. Взагалі її звуть Віка, але це неважливо. Друга її звуть Юра (Ігор Лагай), Юра Гагарін. Теж Олексійович. Але все це – просто безглуздий приємний збіг. Безглуздий, бо на героя всія Союза Юра зовсім несхожий: смішна лижна шапка, забруднена роба-комбінезон, скуті рухи, поганий зір та гаркава мова. Але коли ти щасливий, хіба так важливо, якого ти кольору, віку й параметрів? Хіба не здатний ти мріяти, закохуватися, викрадати літаки, співати, навіть якщо слуху немає, та дуріти просто від радощів?
«Гагарін і Барселона» – це, в першу чергу, про мрії: будь то «заміж за мільйонера» чи секс з Артуром з сусіднього під'їзду, польоти в космос чи подорож до Барселони, любов до двох чи до одного, бажання побачити Париж чи просто оперу. Головне – не зраджувати мрію. І не зраджувати тих, хто довірив тобі її (майже прописні істини з «Маленького принца»!)
А літак він все ж викрав.