В епоху фейсбук-революцій, зібраних з і-мейлів компроматів та торгівлі особистими даними ми все частіше замислюємося про владу віртуального простору (що давно став частиною нашої повсякденної реальності). Про загрози, які він може нести для кожного та суспільства в цілому. Фільм Сема Левінсона показує, що мережеві жахи лише наділяють новою формою одвічну схильність людини до копання в брудній білизні та невикорінну готовність приєднуватися до цькування свого ближнього.
Де: кінотеатри України
Коли: з 22 листопада
На проблематику картини ясно вказує місце дії, Салем, що нагадує глядачеві про найбільш драматичний в історії Америки епізод полювання на відьом, яке в одну мить перетворило статечних громадян добропорядного новоанглийського містечка в охоплених жахом та ненавистю кровожерливих дикунів. Про нову появу диявола в Салемі сповіщає злив приватної інформації мера міста.Таємничий хакер викладає у мережу весь архів поважного градоначальника, заклятого ворога ЛГБТ-спільноти, що таївся на жорстких й гугл-дисках та сім-картах, й таким чином викриває його гомосексуальність. Нещасний стріляється під виття та улюлюкання городян, опиняючись лише першою з жертв.
Наступною мішенню стає директор школи, якого співгромадяни радісно таврують як педофіла на підставі регулярного перегляду порно та знайденого в його архіві знімка трирічної доньки, сфотографованій у чому мати народила.
В Інтернеті з'являються фото та відео половини городян
Коли ж у Інтернеті з'являються приватне листування, фотографії та відео доброї половини городян, викриваючи подружні зради, таємні пороки, заочне паплюження між близькими, Салем занурюється у хаос розправ.
У більшості присвячених подібній темі творів хиткість, непевність звичних моральних устоїв,дружніх та родинних зв'язків розкривається через докладне зображення світу родинного порозуміння і добросусідства, що здається непорушним та поступово провалюється у тартарари брехні та нетерпимості (як у «Полюванні» Томаса Вінтерберга).
Натомість картина Левінсона з самого початку зображує світ соціальної деградації, виразно підкреслюючи відчуженість, роз'єднаність, що панує у зображуваному суспільстві, коротким монтажем, сумбурною, еклектичною естетикою кліпу, розпадом екрану на сектори. При цьому, відповідно до того, як епідемія ненависті охоплює місто, чиї вулиці заповнюють юрби лінчевателів, кадри стають більш тривалими, тягучими, доходячи до кульмінації у вишуканому вступі до одного з нападів, знятому одним планом зовні будинку, ненадійному прихистку жертв, які нічого не підозрюють, що їх глядач бачить крізь вікна разом з тими, хто готовий увірватися всередину.
Здатність до швидкого судження, точніше, осуду
Поданий образ миттєвого краху цивілізації, руйнування державних інституцій та громадських устоїв носить характер відвертого гротеску. І все ж важко не визнати переконливість, із якою зображено хижу увагу, що персонажі виявляють до подробиць чужого особистого життя, які стають загальним надбанням, та їх здатність до швидкого судження, точніше, осуду. Левінсон немов дозволяє глядачеві перевірити свою здатність до співчуття за допомогою пастки «покараного пороку», яким здається перше викриття, адже лицемірний гомофоб-чиновник начебто цілком заслуговує на свою долю. Та слідом за цим автори пропонують аудиторії задуматися, наскільки відповідають декларованим переконанням, публічним висловам кожного з нас наші потаємні сподівання та схильності, наші визнання, зроблені у бесіді з найближчими людьми; змушують уявити, як інтимні подробиці нашого життя стають центром уваги чужих та позбавлених до нас будь-якої симпатії людей, готових спотворити одне та домислити інше.
Разом з тим, «Нація вбивць» не пропонує надто вже похмурого погляду на людство. Центральна героїня, яка стає, разом зі своїми подругами, головним об'єктом нового полювання на відьом, цитує вислів письменниці Сьюзан Зонтаг (взятий з інтерв'ю про уроки Голокосту): «10% людей схильні проявляти жорстокість, що б не відбувалося, 10% людей у будь-який ситуації милосердні. У решти ж 80% можна пробудити будь-яке з цих якостей». Фільм Левінсона показує, що згаданих 10% милосердних часом може виявитися цілком достатньо, щоб світ врешті став з голови на ноги.