Угорські фільми в українському прокаті бувають рідко, але кожного разу це – подія. Бо, незважаючи на всі негаразди, через які пройшла Угорщина за останнє століття, їй якимсь дивом вдалося розвинути й зберегти унікальну кіношколу. Ось і зараз, хай лише в обмеженому числі кінотеатрів, вийшов фільм – володар призу ФІПРЕСІ Венеціанського фестивалю «Захід» (Napszállta, Угорщина-Франція), обов’язковий для перегляду всіма поціновувачами дійсно якісного авторського кіно
Де: кінотеатр «Жовтень» (вул. Костянтинівська, 26)
Коли: з 13 грудня
На перший погляд це костюмована драма з майже міфологічних часів – про Європу до початку всіх великих потрясінь ХХ століття. Діється в 1913 році. У будапештський капелюшковий магазин приходить влаштовуватись на роботу молода дівчина на ім’я Іріс Лейтер (Юлі Якаб). Дуже швидко з’ясовується, що магазин колись належав її батькам, які загинули під час пожежі. Теперішній власник Оскар Бріль (зірка румунського кіно Влад Іванов) відмовляє дівчині. Вона вже готова повернутися до Трієсту, звідки приїхала, але раптом з’ясовується, що в неї є брат і він досі живий.
Камера без упину мчить за героїнею
Власне, «Захід» – лише другий фільм Ласло Немеша, який сенсаційно дебютував драмою «Син Саула» (2015). Той фільм про повстання в концтаборі в часи Другої світової здобув всесвітнє визнання, відзначений Гран-прі Канського фестивалю, «Золотим глобусом» та «Оскаром». Успіх картини спирався на три фактори: безперервний рух камери, насичене тінями зображення – тобто не стилізоване під документалістику, а майже живописного ґатунку - і на видатну акторську гру.
Всі три складових Немеш зберіг і в новій роботі. Камера його постійного оператора Матяша Ерделі без упину мчить за героїнею й спиняється лише коли та покидає кадр. Кольорова насиченість, вміле чергування вечірньої чи нічної темряви, сліпучого полудня, вогнів стривоженого міста – все це апелює до постімпресіоністичного живопису. У цьому щільному візуальному середовищі Юлі Якаб працює з якоюсь просто вражаючою інтенсивністю. Її Іріс – серйозна, зосереджена, схожа на стиснуту до крайньої межі пружину, готову розпрямитися в будь-яку мить з вибуховим ефектом.
Уникнути пасток мелодраматизму й костюмного «оживляжу»
Усі ролі, й чоловічі (особливо незвичний Іванов), і жіночі варті найвищих похвал, але та шалена напруга, котру постійно вносить Якаб, додає фільмові якості вишуканого психологічного трилера. До самого кінця ми разом з героїнею не знаємо, на чиєму боці правда, хто її брат – чудовисько чи борець за справедливість, або чим займається Бріль за лаштунками торгівлі; але ця невизначеність, що періодично проривається феєрверками насильства, створює надзвичайно точну передапокаліптичну атмосферу. Ми дійсно бачимо захід – агонію імперської Європи – показану в рамі інтимної драми.
І саме тому Немешу й удалося уникнути пасток мелодраматизму й костюмного «оживляжу», від яких страждають більшість історичних фільмів. Його кіно – якраз про обіцяне. Про захід старого світу, який зник у вогні та крові. І про людей, які цей світ пережили.