Ви ходите на ринок? Тоді уявіть ринок, на якому продають не картоплю, а кіно. Продають як ті, які самі виростили цю картоплю, тобто створили кіно, так і перекупники – це дистриб’ютори, компанії, які беруть кіно у виробників, а потім розписують їх у кінотеатрах. Уявили? Це продавці на кіноринку. А є покупці – це, власне, представники кінотеатрів. Вони дивляться трейлери або навіть цілі шматки майбутніх фільмів (або тих, які вже зняті), і вирішують: чи візьмуть вони ці стрічки до себе у кінотеатр і, якщо так, то о котрій годині та скільки разів на тиждень ви, глядачі, зможете його побачити.
В Україні кіноринок відбувається двічі на рік: влітку, під час Одеського кінофестивалю, та взимку – в Києві. Минулого тижня відбувся саме такий. На ринку продають як імпорт – іноземні стрічки, так і українські. Підтримаємо власного виробника і, перифразуючи одного нашого режисера, розкажемо: самі своїм про своїх.
Самі своїм про своїх
Кіноринок великий, можна сказати справжній кіноярмарок – триває три дні. У перший день було багато кіна для широкої глядацької аудиторії.
Творці комедії «Інфоголік» представили наступну свою комедію «Зустріч однокласників» (прокатник – MMD), яка вийде в прокат 31 січня 2019 року. На ринку влітку багато хто від побаченого ошалів.
Насамперед, творців критикували за гумор нижче поясу та широке висвітлення проблеми одного з персонажів – геморою. Натомість нові кадри, показані цього разу, розтопили серце жінкам, які, певно, прониклися турботою і співчуттям до головних героїв. Водночас історія про трьох чоловіків, які зібралися на святкування 25-річчя закінчення школи (референсом автори називають комедію «О чем говорят мужчины») не зігріла сивочолих продюсерів чоловіків. То й мабуть нічого страшного, бо цільова аудиторія у фільму молодша.
НЛО TV разом з дистриб’ютором MMD (це другий проект, де Роман Мартиненко разом з Іваном Букрєєвим виступають продюсерами) готують на 2019 рік ще одну комедію «Пограбування по-українськи». Тут можна сказати, що в українському кіно намічається нова тенденція: комедії, де є кілька основних персонажів, які волею долі й сценариста опиняються замкненими в одному просторі. У випадку з «Голою правдою» (реліз навесні 2019 року, режисер Олександр Бєляк, попередні фільми «Конкурсант. Смертоносне шоу», «Сотка») та «Бомбезним новим роком» (реліз у грудні 2019 року, творці Дмитро й Тетяна Малкови) - основних персонажів навіть однакова кількість – 8.
В укркіно намічається нова тенденція
Всі основні дії відбуваються з ними саме у цьому просторі. Можна згадати багато світових прикладів подібного розвитку сюжету: від радянського «Гаражу» до італійських «Ідеальних незнайомців» (останні стали настільки успішними, що були перезняті в кількох країнах). З одного боку – цей прийом здешевлює виробничий бюджет, з іншого – якість сценарію, гумору та гра акторів тут відіграють головну роль, і підправити на монтажі спецефектами вже не вийде.
Усі написали новину про те, що українці опинилися серед 20-ки найчастіших користувачів ресурсу PornoHub, проте ніхто не проаналізував: хто ці українці й чому українці серед лідерів? Відповідь очевидна. Це сценаристи, режисери, оператори та актори з продюсерами майбутніх українських комедій. Тепер вже ніхто й ніколи не зможе сказати: «В українському кіно сексу не було».
Михайло Хома, він же Dzidzio, який вже набив руку на двох власних стрічках, тепер грає у колег. У «Свінгерах 2» (прем’єра 1 березня 2019 року, прокатник – «Вольга») він вчить героя Михайла Кукуюка, який зібрався в президенти, проте зіткнувся з непереборною перешкодою – імпотенцією, робити фістінг власній дружині, яку грає Оля Полякова.
Фільм має шанси об’єднати глядачів та кінокритиків
Пакет релізів представила компанія Film.UA Group. На 27 червня (прокатник - UFD) вона анонсує вихід довгоочікуванного (фільм знімався ще 2015 року) фентезі від режисера Оліаса Барко «Поліна», де головну роль зіграла онука голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення Поліна Артеменко. На 10 жовтня запланована прем’єра масштабної екранізації Івана Франка – «Захар Беркут». Режисери: Ахтем Сеітаблаєв, Джон Вінн. Багато ролей у фільмі виконали іноземні актори: Алекс МакНіколл, Роберт Патрік, Поппі Дрейтон, Томмі Фленаган, Рокі Майерс, Елісон Дуді, Олівер Тревена та інші. А на 28 листопада, до дня пам’яті жертв Голодоморів в Україні, фільм, який має всі шанси об’єднати наших глядачів та кінокритиків, які зазвичай розходяться в оцінці фільмів, – історична драма про британського журналіста, котрий розповів світу про нашу трагедію, «Гарет Джонс» режисерки Аґнєшки Голланд. Єдине, не виключаю, як і у випадку з такими стрічками як «Межа» і «Гірська жінка: на війні», знайдуться ті, котрі будуть казати: «Що у фільмі українського?». Компанія також натякає на продовження «Скаженого весілля», а може і не продовження, і анонсує на кінець наступного року засновану на реальній історії спортивну драму «Пульс» про українську паралімпійку.
14 лютого Олексій Дурнєв має з’явитися на екранах у головній ролі в комедійному роуд-муві «Продюсер» (прокатник – MMD). І хоча компанія B&H робила окрему презентацію поза рамками кіноринку, ми знаємо і про її плани щодо вітчизняних релізів. 7 лютого вона випускає історію про бій, який відбувся більше 100 років тому на залізничній станції - «Крути 1918» з міністром культури в одній з ролей. 21 лютого нову версію легенди про доктора Фауста - «Ефір» Кшиштофа Зануссі. 7 березня романтичну музичну комедію «Гуцулка Ксеня».
На 7 березня, досить несподівано, коли є надія, що на вулиці сніг вже розтане, тим хто за ним встигне засумувати, можна буде відправитися в кінотеатр аби подивитися чисто різдвяно-новорічну казку «Тільки диво» (прокатник - UFD). Раптом за місяць встигнете скучити і за міністром культури, то тут ви його знову зустрінете на екрані.
Ховрах, якого ніхто не бачить, але він є
І тут виникає питання, на яке продюсер стрічки «Тарас. Повернення» про наше всьо – Тараса Григоровича і його митарства в Казахстані - мені надати відповідь не зміг. Стрічку знову ж, давно вже зняли. І навіть промо-кампанії кілька разів запускали, реліз планували саме на березень, адже поет народився і помер у цьому місяці. Але, якщо подивитися на представлений розпис, видно: і перше, і сьоме березня вже зайняті, і не одним українським релізом. На кіноринку не був представлений не лише цей проект. Хочеться спитати: де? Наступні фільми: «Троє», «Шлях мерця», «Екс», «Морена», «Черкаси», «Стасіс», «Казка старого мельника», «Небо». Про багатьох з них ви зараз тут читаєте вперше, я знаю. Тут пригадується ховрах, якого ніхто не бачить, але він є.
На березень, але 2020 року, анонсують ще один довгокінобуд - фільм Михайла Іллєнка «Толока» (за творами Тараса Шевченка, прокатник - UFD).
Другий день кіноринку пройшов під гаслом «Пошук крайнього». Чому українські фільми не збирають стільки, скільки хотіли б їх автори, обговорювали: голова Держкіно, продюсери «Бобота» та «Дикого поля», керівних дистриб’юторської компанії, який прокатував останнє, керівник промо-напрямку компанії, яка випустила цього року дві найуспішніші за бокс-офісом українські стрічки, та топ-менеджмент двох кінотеатрів: мережі, яка має кінотеатр у Києві, Одесі та Тернополі та приватного кінотеатру в Ковелі. У підсумку поперекидали м’яча одне одному, але компромісу так і не знайшли.
Половина спікерів, реагує, як собака Павлова на дзвінок
Палкість, якої вистачало у Facebook, коли вийшов у прокат «Бобот» і більшість його критикувала за погану якість, на кіноринку вже кудись випарувалася, і жоден зі спікерів і жоден із присутніх у залі керівників кінотеатрів не промовив ані слова до продюсера. Натомість обговорювали низькі зарплати українців, євробляхи та перцю додала режисерка Марина Врода, яка висловила думку, що на цьому круглому столі не вистачає кінокритика. Як ми з вами знаємо, кінокритики жодним чином не впливають ані на розпис стрічок, ані на їхні збори, але на це слово, як мінімум половина присутніх спікерів, реагує, як собака Павлова на дзвінок. Тому було не гаряче, зате місцями весело. Переказувати спічі спікерів не бачу сенсу.
hard talk
Більше за слова ілюструє ситуацію факт – 13 грудня, саме коли тривав цей hard talk, в прокат вийшов український фільм, розрахований на сімейну аудиторію, з широкою промо-кампанією, з зірками у кадрі. Кінотеатр у Кропивницькому, який не просто – єдиний кінотеатр на усе місто, а й на область – ставить цей фільм, «Пригоди S Миколая», одним сеансом! На 10 годину ранку. No comments, як кажуть у таких випадках. Говорили, балакали – сіли заплакали. Що з цим робити? Є два методи. Перший - карати. Другий - фінансово стимулювати відкриття більшої кількості кінотеатрів у регіонах, надаючи державні дотації саме тим, які письмово зобов’яжуться брати в репертуар усі українські стрічки, як виготовлені приватним, так і державним коштом, при цьому даючи більше ніж один ранковий сеанс фільму, розрахованому для масового глядача. До речі, як повідомили мені мої джерела у Кропивницькому, на цей ранковий сеанс у суботу зал був заповнений на 85%. Отже відмовки «На ваше кіно не прийшов глядач» вже не проканають.
Пригоди S Миколая
Відмовки не проканають
Останній день кіноринку запам’ятався презентацією великої кількості українських фільмів, які розраховані на фестивалі та обмежений прокат.
Блок документальних фільмів. «Андрій Сулейман» (друга назва «Поміж війн») - родина головного героя, тікаючи від війни в Сирії, опинилася на Сході України. Андрій вирішує стати волонтером. «Земля блакитна, ніби апельсин». Мама з чотирма дітьми живе на Сході України в Красногорівці. Старша донька вступає до ВИШу в столиці, й, опинившись в мирному Києві, сумує за родиною. «Сіль з Боневіллю» - Назар та Максим хочуть зробити найшвидший у світі Іж-49. «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго». Що робити, коли почався опалювальний сезон і ти працівник контори, яка має лагодити труби, які потекли? Правильна відповідь: співати.
Даша Астафьева
Ігрові. Вже відому перемогою на багатьох фестивалях драму Романа Бондарчука «Вулкан» у квітні випустить в прокат UFD. Це історія про Лукаса, який переживає кризу середнього віку. «Історію Лізи», теж драму про дві пари, одна з яких страждає на синдром Дауна, випустить у прокат в 2019 році UFD. Військову драму про події на Донбасі «Рокада» спочатку планують показати на фестивалях. Поки без дати й прокатника чорна комедія і водночас гостросюжетний детектив, за словами авторів, «5BAKSIV.NET» («Справа Хом’яка»). Головні герої, дрібний шахрай та його друзі, потравляють в епіцентр розбірок невідомих силовиків та місцевого авторитету. «Червоний без лінії фронту», історичну драму-пріквел «Червоного», 2019 року випустить B&H. Хтось там казав, що в нас дуже багато комедій? Один продюсер сказав, що нам не вистачає драм. Кохайтеся, все що можу йому відповісти.
Публіка у нас попсова
Наприкінці поділюся власними суб’єктивними враженнями. Лише два українські проекти, із представлених на кіноринку, викликали у мене сильні емоції: сміх і біль. Обидві - авторські стрічки, розраховані на аудиторію, яка любить ходити на фестивалі, а не хрумтіти поп-корном, тому одразу скажу: скажених бокс-офісів жодна з них не заробить, бо, як правильно сказала керівниця ковельского кінотеатру, публіка у нас попсова.
Сміх. Режисер Антоніо Лукіч вже вдруге у своєму кіно знімає, напевно, найбільш високого українського актора Андрія Лідаговського та акторку, яка найпевніше отримає «Золоту Дзиґу» за кращу жіночу роль у фільмі «Брама», Ірму Вітовську. У проекті «Мої думки тихі» вони грають сина та маму. Точної дати виходу в прокат і дистриб’ютора поки немає, але ставлю на те, що ви зможете побачити фільм у конкурсі ОМКФ вже 2019 року.
Ірма Вітовська у фільмі «Брама»
Біль. Режисер Наріман Алієв зняв драму «Додому» про батька і сина кримських татар. Тато, якого у фільмі зіграв Ахтем Сеітаблаєв (з показаних частин склалося враження, що зіграв так, що це зачепить і тих, хто не є його фанатами), приїздить до неанексованої частини України аби забрати до Криму свого сина та труп другого сина. Стрічку зафільмовано двома мовами: українською та кримськотатарською. І для прокату я би робила дві версії: з субтитрами і дубльовану, адже дуже важко зануритися в події, коли доводиться постійно стежити за рухомим рядком слів, а не за обличчями героїв.
драма «Додому»
Обидва фільми є дебютами режисерів у повному метрі й зняті за державної фінансової підтримки.
От якось так. Сказати, які українські релізи ми зможемо побачити в кінотеатрах у квітні, травні та на початку червня я не можу, бо їх на кіноринку не презентували.
Фото надані організаторами зимового кіноринку