«Привіт, я молодий симпатичний бухгалтер Сергій. У мене є дівчина-лярва, на якій я хочу оженитися, бо я лопух. Вона відшиває мене, бо в сексі я повний нуль. Я їду до свого друга Василя у Прагу, напиваюсь, знайомлюсь із стриптизеркою-співвітчизницею, яка навчить мене бути впевненим у собі методом сексуального виховання». Цією фразою могла починатися українська еротична комедія. Можна було зробити більш оригінальним сюжет та попрацювати над влучним гумором, але ж ні, гурманів менше, ніж любителів фаст-фуду, тому отримуйте жирний шматок тупого лайливого кінопродукту.
Де: у кінотеатрах України
Коли: з 20 грудня
Начебто український кінематограф піднявся з колін та навіть на міжнародному рівні представляє не лише воєнні та соціальні драми, а й дійсно смішні, з гідним сценарієм картини. Але ж ні, бажання зібрати щедру касу на тупості масового глядача більше, аніж робити дійсно гідний продукт. Причому ідея не нова. Відомо, що фільм «Секс і нічого особистого» став адаптацією канадського фільму 2012 року «Мої бентежні сексуальні пригоди».
Тут ви знайдете усе: знайомі обличчя у вигляді Сергія Притули (Василь), який за сумісництвом працював над сценарієм, Андрія Данилко та сценічної мами Вєрки Сердючки Інни Білоконь (в епізодичній ролі чешських полісменів), а також гумор нижче поясу, який, відверто, рідко був смішним, та акторів, які те і діло перегравали.
«А що хорошого?», - спитаєте. Було і хороше: влучно підібрані саундтреки українських виконавців MONATIK, «Один в каное», KADNAY, «Сальто Назад», Cepasa, Mountain Breeze та інших. Гарно показані Львів та Прага, де відбуваються події стрічки. Більш-менш непогано зіграв головного героя Сергія актор театру та кіно Роман Луцький («Сторожова застава»). Від недолугого невдахи до майже мачо можна було розгледіти дійсно талановитого українського актора. Але, нажаль, цього замало, щоб фільм запам’ятався, його хотілося цитувати, а друзям рекомендувати витратити час та піти з коханою людиною або товаришами в кінотеатр. Подібні розгортання сюжету ми вже років 25 бачимо в американських тінейджерських комедіях. Причому, кінострічка не розрахована на українських тінейджерів, бо має вікове обмеження 18+.
І у мене питання: невже розумним дорослим людям дійсно смішне таке кіно? Невже вже не молодий Притула, який писав жарти, сам сміється з цієї недолугої вульгарщини? Я не ханжа, «до кольору – до вибору», як кажуть на Галичині, звідки наші головні герої… Та чи то справді кунілінгус дорослому чоловікові треба показувати на дині, а як пестити піхву – мацати в маринаді ципу? У ХХІ сторіччі – еру інтернету? Якщо так, то все погано з нами. Якщо смішно на це дивитися, і на це виділяються гроші (26 млн. гривень, з котрих 13 млн. з держбюджету, тобто з наших, власних гаманців), то ми і будемо порівнювати закоханість із сцянням у душі, як говорив герой Притули - Василь. Та от коли сеча вийде з голови українського глядача – питання відкрите.
А поки 4 фрикцій із 10.