Чергова інтерпретація байопіку про великого голландського митця Вінсента Ван Гога відтепер - від американського режисера та художника Джуліана Шнабеля («Скафандр та метелик», «Баскія»).
Де: кінотеатри України
Коли: з 3 січня
Якщо деякі режисери беруться знімати біографічні фільми про усе життя відомої людини, то Шнабель вирішив охопити так званий «арльский період», коли Ван Гог переїздить з Парижа в провінційний Арль (1888 р.). Саме тут Вінсент починає жити у славнозвісному жовтому будиночку, пише більш ніж 200 картин, знайомиться з Полем Гогеном та зустрічає фінал свого життя.
Саме цей передсмертний період та неочікуваний фінал
Якщо в минулому році польська режисерка Дорота Кобєля та британський режисер Г’ю Велчман вразили першим у світі намальованим олійними фарбами повнометражним фільмом про голландського художника (точніше про розслідування смерті його братом Тео), то цього року ми змогли побачити саме цей передсмертний період та неочікуваний фінал. Звичайно, не можна порівнювати ці дві стрічки, тому що дуже різні методи оповідання та художня складова, але вражають вони однаково.
Окрім дуже гарного сценарію, що написав легендарний Жан-Клод Кар’єр («Дантон», «Повернення Мартіна Герра», «Сірано де Бержерак», працював з такими режисерами, як Луіс Бунюель та Мілош Форман, володар «Оскара»), хочеться виділити режисера стрічки. Сам Джуліан Шнабель, будучи художником, картини якого виставляються в багатьох світових галереях, зміг як ніхто краще передати атмосферу та художність кінокартини.
Знайшов геніального актора
Враховуючи, що зйомки відбувалися в містах, де жив і творив Вінсент, оператор Бенуа Деломм («Хлопчик в смугастій піжамі», «Всесвіт Стівена Хокінга»), який також є художником, максимально відтворив візуальні моменти, які начебто зійшли з полотен великого митця. Неймовірна кольорова корекція та ефекти «злегка затуманених очей головного героя» - ти відчуваєш себе ним, без 3D окулярів. Контрасти та текстури, вітер, буяння зелені та полів – це можна зняти просто або гарно, оператору ж це вдалося вражаюче!
Та коли вдивляєшся в роботу Вільяма Дефо (Ван Гог), не розумієш, як можливо було настільки передати сутність, начебто він і є реінкарнацією, самого Ван Гога. Чому стільки фільмів було створено про рудого голландського художника, а тільки зараз Шнабель знайшов геніального, не побоюся цього слова, актора, який не грав, а жив життям митця. Від смуту до божевілля, від посмішки до болю – йому віриш! Недаремно Дефо отримав премію Венеціанського кінофестивалю, а також заробив номінацію на «Золотий глобус». Така робота гідна «Оскара»!
Передав вухо у кривавому папірці
Найсильніше була відтворена історія дружби Ван Гога з Полем Гогеном (Оскар Айзек). Загадкове відтинання собі вуха на честь друга, яке Вінсент передав у кривавому папірці з проханням не залишати його та зі словами «Пам’ятай мене» - найвражаюча сцена, неоднозначні емоції. Як і фраза Вінсента священнику, який намагався визнати відсутність його таланту: «Ісус теж до 33 років був майже нікому не відомий. Я народжений для поколінь, які поки що не з'явились на світ». І він був правий. Чи все ж божевільний?
Мінус цього байопіка, як і багатьох біографічних фільмів, – монотонність та затягнутість сцен. Якщо ви не фанат Вінсента Ван Гога та не прихильник мистецтва, стрічка може показатися нудною.
Моя оцінка: 8 відрізаних вух із 10.