Ця неочікувана для нас самих рецензія потребує передісторії і пояснень: ми з подругою (дві професійні журналістки) 1 січня завжди ходимо в кіно. Цього року вирішили започаткувати нову традицію – ходити 1 січня на українське кіно (що не кажіть – а воно в нас є! І ми готові були пишатися з того). У піднесеному настрої, ситі, задоволені, полірнуті шампанським, виказали одна одній респект з приводу сміливого новорічного перфомансу від неперевершеного ще вчора вночі Вови Зеленського (Новорічний Квартал), і були готові до сприйняття його чергової перемоги – нового кіна!
Де: кінотеатри України
Коли: з 27 грудня
І до жанру (романтична комедія), і до якості гумору та зйомок, і до режисерів (Володя ще й режисер – а хто б сумнівався! Він і справді талант.) – в нас питань не було. Таких як ми «живчиків», що героїчно тримали відра з попкорном, зібралося людей зо 30 у залі на 150 місць, і всі ми прагнули насолоди.
Але…на цьому прелюдія, разом з романтикою, завершилися. Бо почалося українське кіно.
І зара воно як шарахне!
Давайте для початку про сюжет (бо це ж рецензія): чоловік Максим (Володимир Зеленський) та дружина Яна (Анастасія Коротка) подають на розлучення, але продовжують жити разом, бо їх зобов’язала медуза-суддя Тамара Яценко (порівняння влучне, я хихикнула) виконати всі їхні побажання, що вони в якості помсти і жарту написали на жовтому і блакитному папірцях (хто пам’ятає – вони кошти на патріотичному пітчингу брали? Тоді зачьот!) Через ті завдання вони обидва не можуть зустрічатися з своїми новими обранцями і продовжують жити разом у шикарному будинку за містом. Експозиція здалася нам трохи млявою і затягнутою (з ким не буває), динаміки бракувало, та ми сподівалися, що це такий хід, з нами заграють досвідчені сценаристи, і зара воно як шарахне! Але коли не шарахнуло і на 10, і на 20, і на 25 хвилині і ми вже просто втомились переглядатися… зал припинив хрумкати попкорном (до них почало доходити, що гумору та жартів тут може і не бути).
Вдала гра дебютантки Наді Дорофєєвої
РАПТОМ на 30 хвилині відбулося щось смішне (ми забули що саме) і напруга трохи спала. Здається, це була вдала акторська гра дебютантки Наді Дорофєєвої!!!, яка впевнено виконувала роль сексуальноозабоченої студентки-коханки молодого професора Максима (головного героя). Вона його весь фільм істерично цілувала і хотіла. Не дивлячись на те, що герой (ЧОМУСЬ!) від цього постійно ухилявся, її виконання було напрочуд органічним (бачите, ми морально здатні оцінити і щиро похвалити красиву молоду артистку!) АЛЕ ПОТІМ, коли вона з’явилася у півфіналі в зовсім іншому образі мудрої не за роками, холоднокровної жінки-друга… яка радить обранцю бігти за його жінкою, бо він її кохає (як вона це зрозуміла?!?) … Тут, звісно, питання до режисури, але зі списків на «Золоту пальмову гілку» ми її поки викреслили.
То мацав Олю Полякову, то напивався
Значить, далі. Переходимо до акторської гри, бо за сюжетом там довгий час нічого не відбувалося, півфільму вони намагалися досить недолуго виконати ті свої недолугі (і навіть не смішні) завдання. Євген Кошовий виконував роль Бориса, коханця та колеги Яни, доктора-цицькознавця. Він прекрасно впорався з цією роллю. Але оскільки фактура актора диктувала те, яким бути персонажу, то доктор вийшов також недолугим (у хорошому сенсі). Просто він був то ні риба ні м’ясо, то мацав Олю Полякову, то напивався, то кидався рятувати своє кохання, то вирішував робочі проблеми замість того, щоб шукати зниклу кохану… Якось так потріпало життя той персонаж, що ми йому вже майже почали співчувати, якби не один момент в одному найбільш цікавому моменті (до нього ще повернемось). Далі переказувати сюжет стає складніше і сенсу в тому всьому ви не побачите, то ж зупинимося на декількох яскравих сценах окремо.
Сцена у Макдональдсі (якщо продакт-плейсмент, то шикарний!), де знову закохані (і накурені!) чоловік з дружиною дають цілий концерт із декламуванням поезії Івана Франка…І кому? Підліткам, що без поваги поставилися до 20-ти гривневої купюри з його зображенням. Коментувати це важко, бо ж свята тема + наркотики – це небезпечний коктейль, але, щоб ви розуміли, закінчується сцена словами Яни: «Хочу Франка. Тобто, хочу покласти квіти на його могилу». Після чого вони опиняються мало того, що у Львові, так ще й на кладовищі. Якщо б ми не попередили про наркотики – то ви б вже і про нас погано подумали, правда?
Треба віддати належне – у фільмі Є одна вдала, складно-постановочна, екшн-сцена! (От вам і відповідь на питання, що там робив режисер Девід Додсон). У ній герої Володимира та Євгена ганяють Львовом на велоповозках, один з них везе Яну, а інший їх наздоганяє і запрошує перескочити до свого автотранспорту.
Тут, без жартів, прослідковується навіть неабиякий символізм, і ми прямо пораділи за Квартал, що буде хоч за щось зачепитися, аби їх нарешті похвалити. Бо якось після новорічного виступу Зеленського стало зрозуміло, що похвалити їх все ж варто… Про всяк випадок.
Та не можемо оминути увагою вищезгаданий момент: підчас погоні на велоповозках, коли кохана Бориса кричить йому, що вона все ж кохає свого чоловіка та перескакує на швидкості з його візка до чоловікового, БОРИС НАВІТЬ НЕ ОЗИРАЄТЬСЯ!!! Він продовжує щосили топити на вєліку, і ми бачимо його крупний план, на якому тільки відображення важкої фізичної дії!!! Нуууу… Таке режисерське бачення, може ми не зрозуміли задум… Може і таке бути.
Цигарки в кадрі закон забороняє, а довбити шмаль – НІ!
Зате ми точно зрозуміли: існує українське кіно, яке «не витягує» навіть якісна українська музика, що палити в кадрі цигарки закон України забороняє, а довбити шмаль – НІ! (схоже, ми з вами і справді на порозі ЛЕГАЛАЙЗУ), що Львів і Тернопіль – це одне і те саме (на думку авторів), бо коли герої «по накурці» потрапляють у Львів, ми чуємо на фоні «Файне місто Тернопіль», що можна знімати кіно за державні гроші російською мовою (НАВІЩО?), невдало дублювати його українською і тобі за це нічого не буде! Правда, це може стосуватися тільки кандидатів, ну ви самі знаєте куди.
ПОЗИТИВ: не можемо оминути увагою органічне виконання своєї епізодичної ролі бандита Сергієм Бабкіним (все ж він професійний актор і тепер, мабуть, буде зніматися), кіногенічність Наді Дорофєєвої (бачте, другий раз наголошуємо), хороші зйомки у Львові, те, що Анастасія Коротка дуже схожа на Ольгу Сумську в молодості і те, що у Володимира Зеленського красиві ноги (без долі іронії, свята правда: ми так вважаємо!)
У Зеленського красиві ноги
ПОРАДИ: Євгену Кошовому не завадило би трохи схуднути, Володимиру Зеленському спробувати різні акторські пристосування і не грати все однією «фарбою» (тою самою, якою він виконував свій новорічний монолог), не шарахатися від сцен кохання і спробувати вже поцілуватися в кадрі по-справжньому (прихильниці будуть у захваті). От ще якби замість гурту «Без обмежень», яку ми дуже шануємо, саундреки виконав «Океан Ельзи» – з’явився би цікавий підтекст (але то для обраних, ми не претендуємо на креатив, то парафія Кварталу).
Ну, про те, що на постері всі герої зображені у весільному вбранні, а в самому фільмі й натяку немає на весілля – вже промовчимо, хоча… Це свідчіть про те, що сюжет набував суттєвих, екстрених, навіть екстремальних змін протягом створення стрічки.