Сьогодні, 25 січня, в мережі Пилип Іллєнко опублікував звіт за 2018 рік про діяльність Держкіно України у 2018 році. І яку картину бачимо?
«Ріст як на дріжджах»
За останні два роки суттєво виросло українське кіновиробництво: 48 кінокартин (включаючи анімаційні та неігрові) за 2018-й та 47 за 2017-й, що значно перевищує кількість минулих років у два та навіть чотири рази (наприклад, у 2016-му – 35 картин, у 2015-му – 11.)
«Не такі вже і бідні, як колись»
Українськи сінемейкери все рідше шукають гроші деінде: за 2018-й рік укладено держаних контрактів на виробництво 25 нових фільмів , оформлено 196 посвідчень національного фільму та зареєстровано 135 суб’єктів кінематографії, що більше ніж в десять разів перевищує показники п’ятирічної давнини. Зазначимо, що наразі за підтримки Держкіно у виробництві перебуває 65 кінокартин.
«Популяризуємо як можемо»
Враховуючи зріст та чималий прокат українських стрічок за останні два роки, було створено та видано каталог українських фільмів 2017-2018 (українською та англійською мовами), каталог документальних фільмів 2017-2018 (англійською мовою) та каталог української анімації 2017-2018 років. Також було підтримано прем’єри та прокат 24 національних кінокартин, серед яких: «Гірська жінка: на війні», «Викрадена принцеса», «Коли падають дерева», «Донбас», «Дике поле», «Секс і нічого особистого» та інші.
Суб’єктивно говорячи, деякі картини не те що популяризувати, а й дивитися боляче було, але крихітними кроками напрацьовуємо досвід.
«Український кінематограф вривається у світ»
Тільки за останній рік у Європі та взагалі у світі дізналися про український кінематограф завдяки фінансуванню днів (тижнів) українського кіно за кордоном, зокрема: в Болгарії, Грузії, Лівані, Іспанії, Канаді, Литві, Польщі, Чехії та Франції, а фільм «Донбас» Сергія Лозниці отримав підтримку на отримання кінопоказів для членів американської кіноакадемії. І це ще без досягнень та участі у міжнародних кінофестивалях класу А: наші стрічки стали лауреатами та переможцями в 7 кінофестивальних містах світу (від Карлових вар до Канн). Серед них «Донбас», «Гірська жінка: на війні», «Штангіст», «Коли падають дерева» та «Вулкан» - найбільш відзначені у світі.
«Не Каннами єдині»
Лише за рік в Україні вдвічі більше започаткували та провели кінофестивалів, було підтримано 39 кінозаходів, зокрема КМКФ «Молодість», Одеський міжнародний кінофестиваль, МКФДКПЛ «Docudays UA», МКФ «Чілдрен кінофест», «Відкрита Ніч», Національна кінопремія «Золота дзиґа», «Зимовий кіноринок» тощо. Кількість заходів та фестивалів вражає так, що тільки б часу стільки знайшлось кіноманам, щоб відвідати їх усі.
«Сухі цифри та наші кровні»
У прокат вийшло 35 українських повнометражних фільмів, серед яких 22 створені за підтримки держбюджету;
Бюджетом на 2018 рік було виділено 505,7 млн. гривень, серед яких витратили 505,5 млн. гривень на загальну суму.
Лідерами касових зборів за 2018 рік стали художні повнометражні стрічки: «Скажене весілля» (54 918 929 грн.), «Я, ти, він, вона» (16 746 001 грн.) та анімаційна стрічка «Викрадена принцеса» (36 407 093 грн.)
Отже, аналізуючи сухі цифри та реальні факти щодо діяльності Держкіно та його вплив (читай – підтримку) на український кінематограф у 2018-му році, не важко зрозуміти, що за останні рік-два ми не те що зробили крок у кіновиробництві, а метровими крокуємо як всередині країни, так закордон, де Україна асоціюється не тільки з розрухою, Кличко та війною. І нехай, найкасовіші фільми не завжди найякісніше кіно, над яким хочеться подумати, аналізувати, бачимо, що реготати та відпочивати думками український народ у кіно більш полюбляє. І це зрозуміло. Як кіноголік, тішусь тому факту, що Україна дійсно виросла в кіновиробництві, а такі стрічки, як «Донбас», «Коли падають дерева» та «Дике поле» резонансно та гідно представлені не тільки на міжнародних кінофестивалях, а й в середині країни. Сподіваюсь, що попит на «розумне» та авторське кіно з кожним роком буде тільки зростати.