Щоденник кіномана:
«На що я взагалі розраховував? Що я збирався тут побачити? Все ж було зрозуміло ще з першого трейлеру...постеру… Мабуть, мені варто запам’ятати вже, що словосполучення «українська комедія» нічого спільного із жанром комедія не матиме ще декілька років, скоріше трагедія… трагедія жанру у країні»
«Продюсер» - нова українська комедія від кліпмейкеру Сергія Вейна з зірками YouTube та українського шоубізу на головних ролях. Насправді, вже цим реченням можна було завершувати рецензію на фільм, аби все було зрозуміло стосовно даного продукту. Знущатись над таким кіно не дуже сильно і хочеться, бо вся рекламна кампанія говорила сама за себе задовго до прем’єри. Проте, якщо кіно собі дозволяє знущатися з тебе, то ти мусиш йому відповісти тим самим.
Фото: kinoafisha.ua
Мені доведеться «Продюсера» умовно називати фільмом та словами синонімами, хоча фільмом це не є навіть і близько. Я б з радістю замінив би це слово якимось іншим, просто боюся, що це інше слово буде не зовсім літературним та пристойним. Так ось, з великою натяжкою фільм «Продюсер» розповідає про – яка несподіванка – продюсера Олексія Дурнева. Його герой… точніше, його персонаж… точніше, ця людина мусить знімати кіно з Дашою Астаф’євою у головній ролі. Але Льоша пропив усі спонсорські гроші на фільм, а зйомка вже має завтра розпочатися. Проте не хвилюйтесь, через 5 хвилин фільму гроші знаходяться, а виникає нова проблема: Астаф’єва відмовилася зніматися. Проте не хвилюйтесь, через 5 хвилин вона знову погоджується зніматися, бо в них є шоколадні батончики, а виникає нова проблема: усі герої фільму – клінічні ідіоти і вони не можуть через ряд обставин доїхати до знімального майданчику.
Фото: kinoafisha.ua
Це створіння мусить знімати кіно з Дашою Астаф’євою
На презентації фільму«Продюсер» продюсери з гордістю заявили, що сценарій писали учасники КВН. Якщо чесно, то воно і видно, бо всі ці каламбури десятирічної давнини замість жартів та гумору говорять самі за себе. А історія з її так званими пригодами, у які то і справа потрапляють наші улюблені герої – скоріше набір КВН мініатюрок, де кожні 5 хвилин з’являється нова проблема, а стара вирішується одним помахом руки. Все ж, мабуть, сценарій повинні писати сценаристи, а не гравці застарілого шоу. Але, це не найбільша проблема фільму, бо головні ролі мають виконувати актори, а не блогери та представники світу шоубізу. Уявлення не маю, що вони зробили з Олексієм Дурнєвим, але на його гру було фізично боляче дивитись. Він скоріше нагадував людину із синдромом Туретта, який не може контролювати себе і міміку свого обличчя, тому постійно щось викрикує ідіотським голосом та кривляється, наче у нього нервовий розлад. Жодної фрази АКТОР Олексій Дурнєв не зміг сказати так, щоб вона якось природньо прозвучала. Єдині, хто у фільмі не дратують, так це Мішель Андраде, бо вона занадто мила та Павло Зібров, бо дядько все ж має якусь харизму.
Фото: kinoafisha.ua
Щоденник кіномана:
«Ну коли вони вже зрозуміють, що навіть вульгарний гумор потрібно вміти прописувати? Чи вони насправді думають, що мені стане смішно, як товстий чувак протягом усього фільму буде ходити за Дашею Астаф’євою та намагатися полапати її за груди, постійно натякаючи їй на секс? Хотів би я потрапити у ту реальність, де це вважається смішним».
Фото: kinoafisha.ua
Якщо поговорити більш конкретно, то в історію цього фільму повірити просто неможливо, бо все існує у якійсь недолугій реальності, де все подано у формі нічим невиправданого фарсу, який робить із кожної живої істоти на екрані розумово відсталого. Подібний пародійний жанр перестав працювати у світі ще наприкінці дев’яностих, але чомусь тільки зараз дійшов до нашого кіноринку. Згадати навіть «Грім у Тропіках» Бена Стіллера, що неймовірно схожий за своєю концепцією, то там все було прописано настільки бездоганно, що в тебе навіть не виникало питань, щодо ситуацій, у які потрапляли головні герої. Тут же, творці вирішили здивувати нас у фіналі несподіваним твістом, чим викликали ще більше питань стосовно всього, що ми спостерігали протягом перегляду. Я б з радістю їх прописав тут, але мене можуть звинуватити у спойлерах.
Вистачає лише хвилини, щоб викликати ненависть у глядача
І якщо у випадку з тими ж «Крутами 1918», не дивлячись на всю жахливість стрічки, тобі цікаво сидіти і аналізувати все на екрані, знаходити якісь цікаві моменти, думати, як би ти переробив сценарій та конструкцію стрічки, то «Продюсер» вже через 4 хвилини після початку викликає бажання вийти із кінотеатру і більше ніколи до нього не повертатися. Чому через 4 хвилини? Бо перші три йдуть початкові титри, які, варто визнати, намальовані досить непогано у коміксному стилі Роберта Родрігеса. Вистачає лише ігрової хвилини картини, щоб викликати ненависть у глядача.
Фото: kinoafisha.ua
Щоденник кіномана:
«Одразу після перегляду я поїхав дивитись інше кіно. «Влада» з Крістіаном Бейлом у головній ролі. Кіно було настільки бездоганним, що контраст, який виник у моїй голові у порівнянні двох фільмів мене дуже сильно засмутив. Чому у 2019 у році, доки Адам Маккей створює шедевральну політичну драму, де вміло грає зі структурою історії, постійно кидаючи виклик собі і своєму глядачеві, наші кінодіячі вважають, що цицьки Астаф’євою та дибільні вирази обличчя Дурнєва та Андре Тана – це те, що глядач насправді хоче побачити і на що заслуговує, заплативши за квиток гроші? Чому із українського глядача навмисно роблять якогось недалекого бовдура на рівнів культури та мистецтва? Чому ми не заслуговуємо хоча б на спроби фільмів європейського та американського рівня, навіть якщо це ситуативна комедія? Кожен раз хочеться сподіватися на щось добре, але з кожним разом робити це все складніше»