Зима здає свої позиції, ура! Як щодо пари-трійки класних виставок? Хоча, звісно, можна й розтягти задоволення, як кому до вподоби. Головне – звірити курс з нашим арт-навігатором!
«Золотий улов»
Де: Lera Litvinova Gallery (вул. Набережно-Рибальська, 3)
Коли: 13 - 27 лютого
Твори молодої художниці Дарини Іващенко потішать естетів – майстерно виписані морські істоти на тлі срібної та золотої поталі. А поталь, до речі, матеріал делікатний і не терпить правок, тож потрудилася дівчина на славу. Згадуються слова Далі: «Як лобстери, юні дівчата вишукані всередині. Як у лобстерів, їх щит – витвір архітектури. Як лобстери, вони червоніють, коли хтось хоче зробити їх їстівними».
Деталі тут.
«Архітектура. Громада. Час»
Де: Мала галерея Мистецького арсеналу (вул. Лаврська, 12)
Виставка є ілюстративом однойменного часопису, підготованого командою 5.6 magazine і присвяченого хаотичній забудові в наших містах. Актуально ще й як! Плюс працюватиме «Дискусійна платформа», буде проведено лекції фахівців, які досліджують трансформацію міського середовища. Кураторська екскурсія від Олексія Бикова теж буде – 17 лютого о 14.00.
Деталі тут.
«Квантовий стрибок Шевченка. Метро»
Де: станція метро Тараса Шевченка (вул. Межигірська)
Ще один соціально-художній проект за участі Національного музею Тараса Шевченка, київської підземки та ілюстратора Олександра Грехова. Завдяки їм поет, як герой фантастичного серіалу, справді здійснив «квантовий стрибок», перевтілившись у Джека Горобця, магістра Йоду, Дарта Вейдера, Че Гевару, Термінатора та інших. Варто бачити! Недарма ж кажуть, що у метрополітені є портал подорожей у просторі та часі.
Деталі тут.
«Традиційні гаджети»
Де: Музей історії Києва (вул. Хмельницького, 7)
Коли: 12 лютого - 14 березня
Чим гралося людство, доки не з’явилися айпад і смартфон? Всяким-різним, переважно керамічним, і найбільшу колекцію таких іграшок, від давньоруської доби до нового часу, можна побачити тут. Більшість із них експонується вперше. Виставку органічно доповнює музичний супровід від ONUKA, яка зіграла на старовинних свищиках, що мовчали сотні років, знову вдихнувши в них життя.
Деталі тут.
«Зливай з гідністю»
Де: Музей історії туалету (вул. Рибальска, 22)
Коли: до 5 березня
Унітаз – предмет прозаїчний, але без нього годі уявити побут. Його появою у сучасному вигляді ми зобов’язані Томасу Крепперу. Він же став першим менеджером унітазу, що не соромився його відкрито рекламувати і продавати. До дня пам’яті цієї людини і з нагоди оформлення його першого патенту приурочена ця виставка. Не соромтеся, заходьте!
Деталі тут.
Флоріан Юр’єв. MODUS COLORIS SINTEZ
Де: Національний художній музей України (вул. Грушевського, 6)
Коли: до 17 березня 
Знати своїх героїв теж варто. Флоріан Юр’єв – із таких: архітектор, художник, скрипковий майстер, музикант, книжковий графік, поет. Усю цю багатогранну творчість розкриває його перша персональна виставка. До речі, вона є частиною програми «Клітина», мета якої – дослідження і презентація митців ХХ ст., про яких ми досі мало знаємо.
Деталі тут.
Future Generation Art Prize 2019
Де: PinchukArtCentre (вул. Велика Васильківська, 1-3 / вул. Басейна, 2)
Коли: 9 лютого - 7 квітня
Гарний привід ознайомитись з творами молодих і перспективних митців одразу з 17 країн. Усі вони – номінанти на здобуття Премії Future Generation Art Prize, заснованої Фондом Віктора Пінчука 2009 року. Переможця у кінці березня обере міжнародне журі (премія – $ 100000). Спробуйте вгадати, хто зірве куш.
Деталі тут.
Deathtopia
Де: Dymchuk Gallery (вул. Ярославська, 21)
Коли: 7 лютого - 10 березня
Назва виставки графіки Віталія Агапєєва відображає головний мотив його досліджень – місце смерті в культурі та способи співіснування з цим неминучим явищем. Чому нам так складно змиритися з тим, що життя скінченне? Чи не є уникання теми смерті ознакою утопізму? І, нарешті, яка альтернатива? Точні відповіді, можливо, не знайдуться, але memento mori вже не буде висіти дамоклевим мечем.
Деталі тут.
«День закоханих»
Де: Shcherbenko Art Centre (вул. Михайлівська, 22в)
Коли: 14 лютого - 16 березня
Виставку Олександра Ройтбурда складають копії: у персонажів з видатних полотен відсутні обличчя. Чітко прописаний лише автопортрет самого метра – як алегоричного героя-коханця. Ідея виставки – гіпертекстова історія кохання. На ніч або ж все життя.
Деталі тут.