Я знаю вражаючу кількість людей з різних міст та містечок, які так чекають на Docudays, як багато інших не чекають на свій день народження. Знаю людей, що на дати фестивалю беруть відпустки, аби побачити якомога більше фільмів. Я знаю тих, для кого абонемент на фестиваль був омріяним подарунком на новий рік. І я - одна з них. Одна з тих людей, які відмічають собі в календарі - Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA - як весілля найкращого друга, яке неможливо пропустити навіть якщо захворієш.
Коли: з 22 по 30 березня
Чому я, та інші - так ставляться до фестівалю? І чому про нього варто знати, та відвідати, якщо ви ще собі не застовбичили дати з 22 по 30 березня, не забронювали готель, або вписку, і не купили квиток на потяг до Києва?
1. Бо це крута можливість відкрити для себе взагалі жанр документального кіно, якщо ви його не любите. І найкраще це робити, дивлячись якісні роботи - як куштувати нову кухню - краще в хорошому ресторані. Де вам будуть приносити страви одну за одною, і є високий шанс знайти улюблену. Docudays і є цією якісною кухнею в документальному кіно. При чому можна навіть частково побачити процес «приготування». На фестивалі проходять відкриті питчінги (презентації ідей майбутніх фільмів різніх режисерів).
На фестивалі можна зібрати хороший врожай на свій смак. Цей фестиваль схожий мені на безпрограшну лотерею та на справжнє спілкування з людьми - для того, щоб знайти «свою» людину, треба поспілкуватись з багатьма. Так і з фільмами. То ж, не відкидайте жанр документалістики!
2. Тому що це можливість подорожувати за один день в пів десятка країн. Дізнаватись про нові місця та розширювати свою географію, та знайомства з куточками зовсім не туристичних місць. Подорожувати багатою Африкою з шейхами на багатих машинах та подорожувати з бідними людьми, що ціною свого життя намагаються перетнути кордон. І тут - наступна причина відвідати фестиваль.
3. На Docudays можна познайомитись ,та глибоко зрозуміти дюжину людей - героїв стрічок. Все, що буде відбуватись на екрані - відбуватиметься насправді. І хоча, документальне кіно часом буває маніпулятивним, та може лише частково показувати дійсність - сперечатися з тим, що на фестивалі є шанс доторкнутися до чужих справжніх життів - неможливо! І це - вражає. Що всі ці люди, до інтимних історій яких ми долучаємося - справді існують, живуть, радіють, сумують - десь в Україні, Америці, Кореї..
4. Фестиваль став місцем, де можна зустріти цілу купу друзів. Вже вам знайомих, та ще незнайомих. Це простір, в якому можна заговорити з будь-якою людиною, и вона виявиться розумною і красивою одночасно. Фестиваль має розслаблену атмосферу, де в залі на сотні місць ви разом з купою людей хором затримуєте подих, зітхаєте, смієтесь, або плачете. І найголовніше - особисто для мене - хором замислюєтесь. Це місце, де збираються розумні люди в величезній кількості. Розумні та талановиті. Тому, якщо ви шукаєте своїх – вам туди.
А ще - на фестивалі буде працювати Док-садок для молодших відвідувачів, де вони зможуть грати, говорити про важливе, знімати мультики та фільми, зустрічатись з програміст(к)ами, журналст(к)ами, малювати, робити аплікації, співати. То ж - якщо вам три роки та більше - на фестивалі вам знайдеться цікава справа. До речі, на сеансах можна іноді зустріти глядачів з немовлятами.
5. На покази приїжджають режисери та герої. Після того як ви подивились фільм - закохалися в героїв, чи зненавиділи - вони раптом піднімаються на сцену декількими сходами і живими стають перед вами. І це спілкування - як фільм після фільму. Пам’ятаю, після неймовірного фільму про танцівника я зрозуміла що він сидить поряд. А іншим разом, коли повна зала ставила свої запитання режисеру - ведуча побачила героя - який приїхав з Чорнобиля, де знімався фільм - героя оточило озеро і єдиний місток, що поєднував усамітнене жіття героя зі світом - провалився, и ніхто його не очікував в залі. А він, що жив 11 років на самоті - приїхав. І його запитували як він там з зубним болем без лікарів та хворобами живе, чого йому не вистачає. І цих людей наврядчи ви зможете зустріти десь іще в своєму житті, та так близько з ними поспілкуватись. Запитати режисера чи вижив герой після операції, про яку йдеться в фільмі. Або підійти до жінки, що на екрані плакала через втрату.., та обійняти її.
І важлива інформація:
На фестиваль 2019 року можна купити абонементи (якщо вони ще є) за 700 грн. до 3 березня. І ціна буде підвищуватись чим ближче до фестивалю. Або на конкретні сеанси купувати квитки. Для для певних категорій людей вхід вільний або діють пільги: для студентів, літніх людей, бійців АТО й інших.
Спробую застерегти про запізнення. Вас ніхто не пустить на сеанс, якщо ви запізнитесь - можете просто одразу повертатись додому, або перебудовувати плани. Навіть якщо вам зайняли місце, або причина вашого запізнення аварія - суворі волонтери перед дверима вас не пустять. Ви можете сперечатися з ними, благати, погрожувати. Це не спрацює. Ввічливо, та зі співчуттям, вони не відкриють перед вами двері. Тільки у випадку якщо фільми короткометражні - між фільмами ви можете пройти. Або якщо вам пощастить на волонтера новачка з гарним настроєм.
Фото: Сергій Хандусенко