Проня Прокопівна та Голохвастов, Паніковський, Гліб Жеглов і Володя Шарапов, Папа Карло і П`єро, актор Микола Яковченко, що присів на лавку, архітектор Городецький, який читає за столиком кафе, Гнат Юра в ролі Швейка, Шолом-Алейхем на Рогнедінській, Лесь Курбас на Прорізній, Анна Ахматова в Міському саду, Ігор Сікорський на Музейній площі КПІ, Михайло Булгаков на Андріївському узвозі... Всі вони давно і міцно зайняли своє місце на київських вулицях. Але це не просто пам'ятники особистостям і персонажам, а повноправні мешканці нашого міста. Але є ще одне ім'я, без якого, напевно, Київ не був би тим Києвом, яким він став: Олександр Вертинський ...
Нарешті, завдяки ініціативі та наполегливості Олександра Брея – відомого киянина, колекціонера та мистецтвознавця пам'ятник роботи знаного українського скульптора Бориса Степановича Довганя буде встановлено в Києві на розі Андріївського узвозу та Боричевого Току саме в річницю дня народження всесвітньовідомого співака, артиста і поета - «Київського П`єро» Олександра Вертинського.
Перші виступи майбутньої знаменитості відбулися на Подолі – Контрактовому Домі та клубі фармацевтів. Потім був театр «Соловцов» (нині театр ім. Івана Франка), Народний Дім (Театр Оперети). Крім того, на замовлення київських журналів писав невеличкі оповідання та театральні рецензії. Серед його друзів та знайомих: поети Михайло Кузмін та Бенедикт Лівшиць, художники Казимир Малевич, Марк Шагал, Олександр Осмьоркін та Натан Альтман.
У 1913 році Вертинський переїздить до Москви, де було більше можливостей для успішної творчої кар`єри… Потім були революція, втеча від неї і виступи у Києві, Харкові, Катеринославі, Одесі, далі - відплиття з Севастополя до Константинополя, гастролі по Румунії та Бессарабії. Потім - Польща, де його очікував неймовірний успіх. З 1923 він оселяється в Берліні, гастролює у Данцигу, Дрездені, Мюнхені, Кенігсберзі, Прибалтиці. У 1925 переїздить до Парижа – культурної столиці світу того часу. Саме тоді виконавча майстерність Вертинського досягає свого апогею. Його вроджений аристократизм, бездоганний смак, віртуозна манера виконання вражає – на виступи знаменитого шансоньє приходять королі, принци, магараджі, відомі фінансисти – Моргани, Ротшильди, Вандербільти, королі екрану – Чарлі Чаплін, Грета Гарбо, Мері Пікфорд і Марлен Дітріх, якій він присвятив пісню «Марлен». Серед його друзів - Серж Лифар і Тамара Карсавіна, Федір Шаляпін та Анна Павлова, письменники Бунін та Купрін, художники Яковлєв та Григор’єв. Нема жодного співака з України, який в ті часи (20-30-ті) мав би таку популярність та був би знайомий з такою кількістю знаменитостей. У вільний час разом з Іваном Мозжухіним знімався в кіно – в Парижі, Берліні, Ніцці. У 1934-му – Вертинський відпливає до Нью-Йорка, потім гастролює в Чикаго, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско. З 1935 оселяється в Шанхаї. Тільки в 1943 році він повертається до Москви, та творчість Вертинського не вписується в рамки радянського офіційного мистецтва: його пісні вважаються «буржуазними», його платівок не видають, не транслюють по радіо і телебаченню. Він не отримує жодних звань та нагород… «Але усе своє життя Вертинський пишався тим, що він киянин. Він неймовірно любив Київ, вважав його найкращим містом на планеті. І ось нарешті збулася мрія багатьох киян – в Києві буде пам`ятник цьому легендарному Артисту, який прославляв наше місто на увесь світ», - розповідає Олександр Брей.
Після відкриття пам`ятника Вертинському о 16:00 в музеї Однієї Вулиці відбудеться відкриття виставки «Киев – родина нежная» та презентація художнього конверта і поштової марки, присвячених ювілею Олександра Вертинського.
Сьогодні Вертинський потрібен нам, можливо, більше, ніж 100 років тому. Він потрібен, щоб Київ залишався Києвом.
Спеціальний гість - El Kravchuk, який співатиме знамениті пісні Олександра Вертинського.