У світовий прокат вийшов фільм «Дамбо» ігровий римейк диснеївського мультфільму 1941 року, хоча (як виявилося) слово «римейк» не зовсім доречне, адже картина має новий сюжет. Режисером проекту став легендарний Тім Бартон, що й значно підвищило рейтинг очікування.
Як вже всі помітили Студія Дісней зараз активно узялася за створення ігрових римейків своїх класичних мультфільмів, хтось вважає це знущанням (ретрогради є усюди), хтось у повному захваті, але як би там не було пропустити такі прем’єри неможливо!
Візуальна картинка та атмосфера фільму бездоганні, як це й притаманно особливому стилю Тіма Бартона, що добре знається на створені містичного фентазі. Можливо, творці навіть отримають Оскара за прекрасну графіку, а от сценаристу у свій бік доведеться багато вислухати... І хоча сценарій писався з нуля, далеко відійшовши від класичного сюжету, аби бути більш захопливим, але все ж таки щось недопрацювали, і це вже помітно позначилось на відгуках світових кінокритиків. Можливо, це й не шедевр, на який чекали від Бартона, але подивитися варто!
У цирку «Братів Медичі» в післявоєнні часи, справи йдуть кепсько, людям непросто витрачати гроші на розваги, циркові актори у творчій кризі, тварини стомлені та налякані, а директор (Денні Де Віто) безуспішно ламає голову, як все ж таки притягти глядача. У цей час з війни повертається колишня зірка циркової арени, красень Холт (Колін Фаррелл), він втратив руку, кохану жінку, проте має двох прекрасних та розумних дітей, яких має якось виховувати. Тому береться за єдину вільну роботу: доглядати за слонами. Майже всі працівники цирку та центральні герої доволі добрі і приємні люди, вони заслуговують аби з ними трапилось справжнє диво. І воно таки трапляється (хоча на нього ніхто давно не чекає): слониха народжує слоненя з аномально великими вухами. Проте, у цирку (що доволі дивно), цю аномалію спочатку вирішують приховати аби не травмувати глядачів. Потім, через дивно спровокований конфлікт, маму Дамбо, доводиться продати... Малюк залишається один, проте знаходить підтримку зі сторони дітей Холта, вони ж і виявляють його особливість: Дамбо вміє літати! З цього дня слоненя швидко стає зіркою та приводить до цирку безліч нових глядачів! Але, необачливий директор, замість того аби розкручувати справу свого життя, власний цирк, погоджується злитися у партнерстві з великою компанією «Дрімленд», власником якої є підозрілий, але досить ефектний тип Вандемер (Майкл Кітон), який звичайно спробує всіх надурити.
В цілому «Дамбо», сумна історія, і режисер це майстерно підкреслює - до самого фіналу тримає затягнуте хмарами небо та пастельні, сіро-сині фарби навкруги (а це нереально красиво). Сам сюжет доволі динамічний, але певно саме через це особливо пройнятися якимись почуттями до героїв не встигаєш. А ще, для мейнстрімового кіно, здається, не завадило б трохи більше гумору та музики (до речі, у фільмі відсутність музичних номерів доволі нетипова для Діснею). Але, все ж таки не нам розповідати Тіму Бартону, якими робити свої фільми. І хто, хто, а от його вірні шанувальники, скоріш за все залишаться задоволені, адже сюжет, сюжетом, а приємно знову бачити непідробну руку майстра.
Взагалі, картина торкається багатьох болючих тем та дає важливі посили,наприклад, що «бути не таким, як всі» - все ж таки прекрасно, а кожен недолік, при бажанні можна перетворити на перевагу. А ще, треба займатися своєю справою чесно, а не ганятися за фейковим успіхом, тоді тебе дійсно помітять.
Не хочеться спойлерів, але фінал (ну як і увесь сюжет) кардинально відрізняється від мультфільму, насамперед своєю місією. Студія Дісней виступає на захист прав тварин та наголошує, що диких звірів не можна утримувати у неволі, тим паче примушувати до роботи. Не знаю, скільки разів вам захочеться переглянути «Дамбо», але точно знаю, що після нього, ви не захочете йти до цирку з тваринами, ніколи.
Фото: kinoafisha.ua