Три кити кращого філософського блокбастера всіх часів
Функція розважального кіно – забивати баки і виривати глядача з реальності. Мало хто очікує від маскультури філософських одкровень чи просто інтелектуального контенту. Але є й винятки. Фільм братів (чи то з недавніх пір сестер) Вачовськи «Матриця» запропонував глядачам вийти з реальності майже буквально. 31 березня виповнюється 20 років з моменту презентації фільму. Розбираємось, що зробило «Матрицю» культовим явищем і безперечною класикою нового сторіччя.
Вся історія сучасного мистецтва підтверджує одну тезу: найбільшою популярністю користується те, що вже знайоме публіці. Виведена навіть формула успіху: в новому творі має бути 75% відсотків старого, і 25% – оригінального. Приклад – «Зоряні війни», в яких Джордж Лукас надихався десятками джерел, від самурайського кодексу до науково-популярної фантастики і коміксів 70-х.
«Матриця» побудована за такою ж схемою. Але на відміну від «… війн» з їхнім чітким моральним меседжем змогла запропонувати дещо більше.
Знайоме минуле
«Матрицю» часто називають Біблією нового сторіччя – і недарма. Християнські алюзії тут не те що очевидні – вони кричать уголос. Нео – новий месія, який приходить врятувати людство від машин. Місто Зіон – новий Сіон, тобто рай людства. Фраза агента Брауна «Всього лише людина» – точна цитата Понтія Пілата про Христа. Ну і Трініті – тобто «Трійця» – символ триєдності Бога, одна з найголовніших засад християнства.
Іншими «цеглинками» для фільму стали платонівський міф про Печеру й обмеженість людського сприйняття. Керолівська «Аліса в Країні чудес». Посилання на японське аніме і роботи сучасних філософів (скажімо, Жана Бодрійяра). Естетика боєвиків Джона Ву і наукова фантастика 50-х. Плюс посилання з грецької міфології на оракула Піфію і бога сну Морфеуса. «Матриця» стоїть на дуже солідному культурному фундаменті – і майже все близьке й знайоме.
Невідоме майбутнє
Те нове, що привернуло увагу публіки до «Матриці» – новітні технології і пов’язані з ними трансцендентні страхи. Кінець 90-х: в масовий ужиток входять інтернет, віруси і хакери. Вільям Гібсон і Брюс Стерлінг вже написали своїх «Нейроманта» та «Машину різниць», в якій описали майбутнє «цифрового» людства. Тусовка хворіє кіберпанком і хвилюється щодо «помилки 2000-го року».
Вачовськи підхопили дух часу і вдало зіграли на цих технофобських (і технофільських) настроях. Запропонували дійсно крутий сценарій, оригінальну антиутопію, в якій порушили тему одвічного питання людства щодо того, хто ми і куди йдемо.
Загадка
Проте визначитися з відповіддю залишили самому глядачу. В цьому і полягала різниця між «Матрицею» і тими ж «Зоряними війнами». Загадки і недомовленість ваблять публіку сильніше за готові відповіді. Надто коли їй дають первинні дані і можливість дійти висновку самостійно. Хто не хоче відчути себе розумником? Головне тут – не перемудрити. Авторам фільму вдалося знайти правильний баланс і лишити глядачу простір для здогадок.
Можливо, ми справді живемо в комп’ютерній матриці, і лише Вачовськи якимось чином вдалось обійти систему і відкрити нам істину? Або ж це конспірологія з натяком на реальну глобальну змову? Чи просто наркоманська маячня під впливом червоної пігулки? (відомий жарт: «Якщо дивитись «Матрицю» навспак, можна побачити, як Нео зав’язує з наркотою і знаходить стабільну роботу в офісі»). Теорій насправді існує безліч.
Недивно, що навіть в акторському середовищі ідею «Матриці» сприйняли не всі. Від участі в зйомках відмовились Джонні Депп і Шон Коннері – просто не вхопили суть історії.
Інвестори фільму також побоювались, що вплутуються в якусь шалену авантюру. Але вони на врахували один фактор. Люди хочуть вважати себе особливими, мати можливість демонструвати свою інтелектуальну перевагу. Брати Вачовськи дали їм цю можливість – на основі заданих констант і перемінних вивести СВОЄ рішення рівняння. І досхочу сперечатись щодо його «істинності» з іншими розумниками. В сукупності з інтригою, знайомими референсами і оригінальним антуражем це зробило з «Матриці» суперхіт і культову віху епоху.
«Матриця» здійняла хвилю нового інтелектуального кіно на тему «цифро-сенсуального» майбутнього. «Початок», «Облівіон», «Сурогати», «Еквілібріум», «Таємний ліс», «Змінюючи реальність» – подякуєм за це розмаїття теорій і думок. Але чи з’явиться коли-небудь іще одна така культурна глиба, ще один такий генератор ілюзій як «Матриця»? – А Морфеус його знає.