Цей день є трагічним та важливим для нашої історії та, мабуть, історії всього світу. Катастрофа на Чорнобильській АЕС та безліч загиблих – це ще один доказ того, наскільки важливо зберігати відповідальність по відношенню до нашої планети, яка і без того сильно вже постраждала від рук людей. Також, ця страшна трагедія є прямим наслідком жахливої бездушності Радянського режиму одразу по двом причинам:
Фото: Marcin Palaszynski
По-перше, сама необережність експлуатації реактора, який містив в собі таку кількість радіоактивних речовин – той радянський пофігізм, де ніхто не відчуває зону відповідальності. Звісно, теорій з приводу причини вибуху багато, але факт, що вибух стався говорить сам за себе. Це той випадок, коли помилок бути просто не могло, проте не дивлячись на все, вони сталися. Однією з версій висувають проведення експериментів будь-якої ціною, навіть не зважаючи на зміну стану реактора. Такою є радянська влада, коли робота та прогрес важливіші за людські життя.
Фото: Marcin Palaszynski
Та найстрашніше в цьому вибуху – навіть не сам вибух, а реакція влади на нього. Людей намагалися запевнити, що відбулася невеличка аварія, але нічого в принципі страшного. Живіть, як жили до цього і робіть вигляд, наче нічого не сталося. Евакуація в місті Прип’ять розпочалась тільки через день після вибуху, хоча спочатку була запланована на 26 квітня. В тих умовах, цей день став фатальним для багатьох містян. 27 квітня о 14:00 до Прип’яті приїхало близько 1225 автобусів та вивезли за межі міста десь біля 50 000 людей за три години. Тоді всі були впевнені – їх відправляють на трьохдобовий пікнік. Ніхто не знав, що покидають вони домівку назавжди. В інших містах України і в Києві діти продовжували ходити до школи, міста влаштовували усілякі святкові заходи, тільки щоб всі навколо думали, що все гаразд і нічого страшного не відбулося. 1 травня в Києві людей вивели на святковий парад. Створювалась ілюзія суспільної утопії, в той час як весь світ вже писав про катастрофу. І тільки коли радіаційна хмара дійшла до країн Європи і радянський союз зрозумів, що приховати катастрофу в них не вийде, то почали вживати відповідні заходи. Загальна кількість постраждалих людей від катастрофи сходиться приблизно на 4 млн. Як ви розумієте, якби СРСР почало діяти набагато раніше, то і число це було б значно менше. Але маємо, що маємо. Є багато людей, хто сумує за Радянським союзом і волів би його повернути. Можете наразі привести їм приклад з Чорнобильською катастрофою і запитати в них, чи це вони вважають нормальним і вартим того, щоб повертатися до такого життя?
Але поговоримо про сьогодення. 25 квітня, напередодні дня пам’яті, українська співачка та наразі амбасадор відновлюваної енергії у світі – Руслана влаштувала арт-перформанс «Чорнобиль RE:start» прямо у Чорнобилі. Руслана від імені всього народу України поклала квіти біля пам’ятки «Зірка Полин» на знак вдячності ліквідаторам аварії, а також виступила перед місцевими жителями на площі біля монументу. Акція почалася з алеї покинутих сіл, де розміщено 162 таблички з назвами знищених катастрофою населених пунктів. Співачка пройшла ходою по алеї та вийшла до сонячного годинника, де і відбувся виступ Руслани та волонтерів.
Все завершилося дуже відвертою промовою артистки перед людьми:
«Стоячи зараз тут, я усвідомлюю, що 33 роки тому, 26 квітня 1986 року, сталася жахлива енергетична та екологічна катастрофа. Всі зрозуміли, чого коштує нам ця енергія. Ми заплатили за неї таку ціну, що ми просто не маємо права не зробити висновків. Ми знаємо, що світ має переходити на чисту енергію, що люди хочуть жити в абсолютно іншому майбутньому. Кожна людина хоче бути чистою, жити на чистій планеті, дати чисте майбутнє своїм дітям. Ця акція – це своєрідний заклик та підтримка тих світових рухів, які активно поширюють чисту енергію серед людей. І це тільки початок!» - сказала Руслана.
Також на заході були присутні провідні діячі України у галузі чистої енергії, зокрема, члени платформи Global 100% RE Україна: Віктор Куртєв (ГО «Центр розвитку Бессарабії»), Андрій Конеченков (Українська вітроенергетична асоціація), Олександр Рєпкін (Українська Воднева Рада), Олена Колтик та Ірина Кримусь (Українська асоціація відновлюваної енергетики), Іван Гайдуцький (Інститут глобальних трансформацій), Юрій Шафаренко (Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України), Галина Шмідт (ТОВ «Віндкрафт Каланчак»), Євген Михальченко (ГО «Офіс Амбасадора Відновлюваної Енергетики»).
На превеликий жаль, сам перформанс був далекий від ідеалу: починаючи від його режисури та закінчуючи технічними неполадками. Тут тобі і мікрофон, який не хотів транслювати слухачам чарівний голос співачки та поводився себе досить нечемно по відношенню до гостей шоу. Волонтери, що виступали поруч не завчили синхронно рухи, а тому все виглядало, як то кажуть: «Хто в ліс, хто по дрова». Місцеві жителі прийшли подивитись на виступ теж далеко не через пам’ять до страшної трагедії, а просто тому що в місті нема більше чим зайнятись. Навколо самої сцени через це стояв дуже сильний сморід перегару. Але, набагато важливіший месседж, який Руслана намагалася донести, ніж ці обставини. Адже, скільки можна ще пояснювати людям, владі та всім навколо, що про оточуючий світ потрібно починати дбати вже прямо зараз.