Каннський міжнародний кінофестиваль - це одна з найпрестижніших кіноподій світу. Щорічно найкращі кінорежисери з усієї планети мріють представити свій новий фільм саме тут. Від Квентіна Тарантіно до Гаспара Ное, від Альмадовара до Ксав'є Долана, від Тарковського до Годара. Потрапити у програму кінофестивалю набагато цінніше в світі, ніж отримати номінацію на Оскар і не дарма. Адже Канський міжнародний кінофестиваль відкрив велику кількість творців та подарував їх нам.
Цей матеріал буде розділено на дві частини. В першій ми з вами пригадаємо, або дізнаємось декілька цікавих фактів про кінофестиваль. А в другій розберемося, завдяки яким прем'єрам Канни 2019 року увійдуть в історію, як найгучніший фестиваль за останні декілька років.
Ідея створити Каннський кінофестиваль виникла ще в 1938 році, як альтернатива Венеціанському фестивалю, що на той час вважався фашистським через вплив Муссоліні та його режиму.
Перший фестиваль в Каннах мав здійснитися у 1939, але через початок Другої світової війни цього не сталося. Відкриття відбулося лише у 1946 році, коли Війна вже не загрожувала світові.
У 1948 та 1950 роках Франція не мала можливості провести фестиваль через нестачу кошт, тому було вирішено в цих роках його відмінити.
Також, наприкінці 60х було скасовано 21 Каннський міжнародний кінофестиваль через складну кризову ситуацію у країні, коли мільйони людей виходили на страйки проти влади. Фестиваль також був бойкотований. Серед бунтарів опинився навіть легендарний режисер тих часів Жан Люк Годар. Він був одним із тих, хто наполягав відмінити проведення кінофестивалю. В результаті, його учасники вимушені були поїхати з Канн та залишилися без омріяних призів.
Під час проведення кінофестивалю червону доріжку змінюють по 3-4 рази на день, бо вона дуже швидко забруднюється. А її довжина 2 км.
Щорічний бюджет Каннський фестивалю становить складає 20 млн. євро, 7 з яких надається державою.
Вартість головного призу, Золотої пальмової гілки, становить 20 тис. євро.
Запровадили премію тільки у 1955 році. А дизайнером статуетки став французький режисер Жан Кокто.
Щорічно на фестиваль прибувають приблизно 200 000 кінодіячів та просто кіноманів з усього світу.
Близько 4000 журналістів висвітлюють події з кінофестивалю. По масштабності його перемагають тільки Олімпійські ігри.
За 10-12 днів фестивалю готелі Канн отримують близько 15% свого річного прибутку. Дохід готелів в цей період зростає в середньому в п'ять разів
Усі жителі Канн мають можливість безкоштовно отримати квиток на кінофестиваль. Для цього їм потрібно прийти у мерію за кілька місяців з пропискою та замовити абонемент.
Першим українським режисером, що потрапив на Канни за роки незалежності став Сергій Лозниця. Декілька років він і залишався єдиним, але в цьому році в програму "Особливий погляд" взяли фільм "Додому" Нурімана Алієва.
Структура Каннського кінофестивалю ділиться на декілька окремих один від одної ділянок:
1. Основний конкурс - тут, як нам всім відомо, обирають кращий фільм, нагороджуючи його "Золотою пальмовою гілкою" та "Гран прі" від журі (друга по важливості премія кінофестивалю), кращого режисера, кращий сценарій, кращий короткометражний фільм, кращий дебют (премія "Золота камера") і т.д. Що важливо, у конкурсній програмі, на відміну від премії "Оскар" можуть приймати участь стрічки зі всього світу, зняті на будь-якій мові, в той час як на Оскарі є окрема номінація "Кращий фільм на іноземній мові". До речі, жодному режисеру ще не вдавалося отримати "Золоту пальмову Гілку" тричі за всю історію кінофестивалю. І мало кому вдалося це зробити двічі, а найвідомішим з цих щасливчиків є культовий режисер Френсіс Форд Коппола ("Хрещений батько" та "Апокаліпсис сьогодні"). На конкурс можуть представлятися повнометражні та короткометражні художні фільми, які були зняті протягом 12 місяців до початку кінофестивалю, що не демонструвались за межами країни та не брали участі в інших конкурсних кінофестивалях. Приймаються 35 мм фільмокопії. Тривалість короткометражних фільмів не повинна перевищувати 15 хвилин.
2. Особливий погляд" - це друга по важливості після основного конкурсу програма кінофестивалю, метою якої є представлення та просування «нетипових» для основного фестивального конкурсу фільмів, та їх маловідомих авторів. Для участі у конкурсі програми щороку обирається 20 фільмів. Починаючи з 2005 року переможець конкурсу Особливий погляд отримає грошову премію у розмірі 20 000 євро, яка надається Фондом Groupama Gan pour le cinéma. Фільм-призер програми отримує підтримку у французькому прокаті.
3. Сінефадасьон - це блок кінофестивалю, який повністю присвячений студентським фільмам. Він також підкріпляється конкурсною програмою, і в рамках сінефадасьону нагороджують кращий студентський фільм. Цей блок був створений аж у 1998 році колишнім президентом фестивалю Жиль Жакобом, з метою відкривати світові молодих талановитих митців з кіношкіл усієї планети.
4. "Двотижневик режисера" - це паралельний конкурсній програмі блок, який був створений у 1968 році спілкою кінорежисерів.
Також, окрім основних програм на фестивалі є багато маленьких блоків, серед яких "тиждень критики", "нічні кінопокази" , "спеціальні покази" та багато інших позаконкурсних програм.
В цьому році журі кінофестивалю очолить режисер Алехандро Гонсалес Ін'ярітту.
Та все ж, чим нас здивую Канський міжнародний фестиваль у 2019 році?
"Одного разу в Голлівуді" режисер Квентін Тарантіно
Квентін навмисно змонтував свій новий фільм якомога скоріше, щоб встигнути потрапити із ним до програми кінофестивалю. Якщо пояснювати, чому кожна стрічка цього режисера є великою подією для світу кіно, то можна витратити не одну годину. Ніхто ще не знає, як саме Тарантіно пов'яже в одному фільмі історію про вбивцю Чарльза Менсона та голлівудську індустрію, але, те що буде круто впевнені всі. Головні ролі виконують Леонардо Дікапріо, Бред Пітт та Марго Роббі.
"Біль та слава" режисер Педро Альмадовар
Фільм розповідає історію життя Сальвадора Малло, немолодого режисера, який поступово завершує кар'єру та бачиться з важливими людьми, як у житті, так і у своїх спогадах. Доля підкидає йому сюрпризи та шанс змінити майбутнє. Альмадовар знов бере до себе на головну роль свого улюбленця Антоніо Бандераса та знаходить йому чудову пару у вигляді Пенелопи Круз.
"Hidden life" режисер Теренс Малік
Кіно Теренса Маліка неможливо описати, або якось предметно розповісти про нього навіть на рівні сюжету, бо Теренсу він непотрібен. Нас знову очікує філософія про життя та все навколо протягом трьох годин. Не всі готові миритися з геніальністю Маліка, але цей дядько вміє знімати нестандартне кіно.
"Мертві не вмирають" режисер Джим Джармуш
Про вампірів було, про водія автобусу було, зараз черга знімати про зомбі. Історія про те, як в маленькому містечку ожили мерці, а місцева поліція стала на захист живих відкриє 72 міжнародний Канський кінофестиваль. Але запевняю, Джармуш не знімає банального кіно, тому нас чекає ще один шедевр.
"Рокетмен" режисер Декстер Флетчер
З "Богемною рапсодією" вийшло не дуже, може хоча б історія Елтона Джона вийде більш яскравою та живою. Залишається дочекатися показу в Каннах та почути, що скажуть люди.
"Матіас та Максим" режисер Ксав'є Долан
Ще одна особиста історія від найніжнішого молодого режисера. Долан у свої 30 має фільмографію, якій може позаздрити кожен.
"Додому" режисер Нарімана Алієва
Фільм Нарімана Алієва «Додому» потрапив до секції «Особливий погляд» Каннського міжнародного фестивалю, в якому стрічка «Донбас» Сергія Лозниці отримала нагороду за кращу режисуру в минулому році.
«Додому» розповідає про анексію Криму в 2014 році та про її наслідки для кримськотатарських жителів півострова.