Просто зняти байопік про видатну людину недостатньо. Завжди треба розуміти, що кіно - художній твір, перш за все, а вже тільки потім - документальна історія. Режисер Декстер Флетчер разом із музикантом Елтоном Джоном це розуміли, тому їх «Рокетмен» став справжньою сенсацією в світі кінематографу. Взагалі, доля цього фільму, як і Елтона Джона, була доволі непростою. Змінювались продюсери, режисери та актори, аж доки стрічку не взявся продюсувати Меттью Вон зі своєю студією MARV. Потім з`явився режисер Декстер Флетчер, який на той момент закінчував роботу над «Богемною Рапсодією», а Декстер вже взяв на роль Елтона Джона Тарона Еджертона.
Головна проблема «Богемної Рапсодії» у тому, що вона була «стерильною» у демонстрації життя Фредді Мерк`юрі. Сценарій до фільму більше нагадував біографічну статтю з Вікіпедії, а не складний драматургічний твір. Тому повірити в реальність «Богемної рапсодії» було доволі важко, якщо не сказати неможливо. Хоча більшості глядачів через фанатські почуття фільм «зайшов», тому тут усе суб`єктивно. Добре, що при створенні «Рокетмена» вдалося уникнути помилок «Рапсодії».
Фільм починається з того, як Елтон Джон потрапляє на класичну зустріч «Анонімних голіків-манів» і каже, що хоче зав`язати зі своїм розпусним стилем життя: він постійно бухає, приймає всі можливі наркотики та трахає усе, що ворушиться. На зустрічі його просять розповісти про своє життя та про те, як він до цього прийшов. Елтон починає переказувати всю біограіфію: від дитинства й дотепер. Ми бачимо, як хлопчик з музичним талантом став однією з найвеличнішою зірок Великобританії та США. Але все життя його мучило одне питання: чому батьки були зовсім незацікавлені у своєму синові навіть, коли він став суперзіркою.
Одразу скажу, що актор Тарон Еджертон такими кроками може впевнено дійти до премії Оскар. Може за роль Елтона Джона його і не нагородять, бо в минулому році вже дали премію за схожу роль, але ще пара-трійка подібних проектів і статуетка у Тарона в кишені. Поки дивишся фільм, то бачиш перед собою справжнісінького Елтона, хоча боявся до цього, що актор буде асоціюватись із Кінгсманом Еггзі. Те, як він живе у кадрі - справжня магія. Кожна його зненацька істерика чи скандал виглядають не те, щоб переконливими, а саме природними, наче в нього це народилося тут і зараз. Бути епатажним в нього теж виходить як не можна краще. Дуже сильно личить образ гламурного співака Тарону. Та не одним єдиним Еджертоном може похвалитися фільм. В новому для себе амплуа показує себе і Джеймі Белл у ролі автора тексту пісень Елтона Джона. Ну і звісно, куди ж без Брайс Даллас Говард, яка зіграла матір Елтона. Поки дивишся фільм, то всім серцем її ненавидиш.
Найкраще фільм розкриває та концентрується на темі самотності співака. Усі його проблеми через байдужість батьків, які були зайняті собою, доки маленький Елтон намагався їм сподобатись і стати хоч якось помітним. Батько пішов одразу і ніколи не з`являвся, а мати була захоплена більше своїми коханцями, аніж власним сином. Єдиний, хто хоч якось переймався за хлопчика - це була його бабуся, яка, власне, і відвела майбутню суперзірку в музичну королівську академію.
Джон усе своє життя намагався знайти справжнє кохання, але коли він зустрічає свого менеджера-коханця, то все стає набагато гірше. Той, починає маніпулювати співаком та заробляти на ньому великі гроші, тримаючи Елтона на прив`язі.
У фільмі дуже круті музичні номери, які при цьому виправдані драматургічно і частіше за все вони ідеально передають стан головного героя, або показують якісь важливі для нього події. Те, як це знято та показано вражає. А також, завдяки ним для глядача відкриється новий погляд на відомі вже всьому світові пісні Елтона Джона.
І хоч мюзикл додає фантасмагоричності усім подіям, але вони не перестають від цього виглядати менш реальними. Усі сцени, де Елтон приймає наркоту та уходить у “відрив”, ризикуючи власним життям дуже добре спрацьовують на сприйняття.
Єдиним недоліком можна назвати тільки занадто малий хронометраж, як для такої стрічки. Декілька моментів хотілося дуже сильно розтягнути, але на жаль вони пролітали дуже швидко. Наприклад, тема з одруженням Елтона на жінці була майже непомітною в контексті фільму, але при цьому ти розумієш, що вона мала велике значення у житті героя.
В усьому іншому - це справжній шедевр, який обов`язково подивитись на великому екрані. Якщо буде можливість, то бажано в оригіналі. Впевнено можна сказати, що “Рокетмен” один з найкращих фільмів року.