Студія Pixar знову зробила це: зняла четверту частину “Історії іграшок”. Так, ми всі трохи боялися, що після ідеального завершення 3 фільму, ще одна серія може просто зіпсувати одну з найкращих анімаційних франшиз.
Взагалі, “Історія іграшок” - це дуже знакова лінійка мультфільмів, адже саме з неї почалося популяризація студії PIXAR і саме перша частина була також першим повнометражним фільмом, зробленим повністю за допомогою комп’ютерної 3D анімації. Легко здогадатися, який сильний вплив на всю кіноіндустрію спричинила “Історія іграшок”. Окрім того, мультфільм був для дітей своєрідним підтвердженням, що їх іграшки насправді оживають, коли ніхто не бачить. Можна також сказати, що “Історія іграшок” - це ідеальний маркетинговий продукт, бо хто не захоче після перегляду придбати собі іграшку з героєм мультфільму? Особисто я все дитинство мріяв про База Лайтера і навіть зараз не відмовився б від нього.
Що ж стосується четвертої частини, то її події відбуваються через декілька років після “Великої втечі”. Вуді і компанія все ще іграшки маленької Бонні. Одного разу Бонні йде в дитячий садок, куди їй страшенно не хочеться. Тому Ковбой вирішує заскочити до неї в портфель, щоб в разі чого допомогти дівчинці. У садку Бонні робить із сміття нову іграшку і називає її Виделик (бо основним матеріалом стала пластикова виделка). Творіння дівчинки стає її улюбленою іграшкою. Проте Виделик відчуває себе сміттям, а не предметом для гри, тому він постійно прагне вистрибнути у сміттєве ведро. Там йому зручно та комфортно. Вуді намагається зробити все можливе, щоб вберегти життя Виделику. Та Виделик тікає і тепер головні герої мусять його знайти, аби маленька Боні не засмутилася. Під час пригод, Вуді зустрічає давню знайому Бо Піп, яка стала загубленою іграшкою кілька років тому…
Нова “Історія іграшок” лише спростовує той стереотип, що мультики виключно для дітей. Pixar майже завжди пишуть сценарії так, щоб діти під час перегляду розважалися, а дорослі отримували глибокі та сильні теми для роздумів, які ти не завжди отримуєш від авторського кіно. І якщо в минулій частині ми спостерігали драму дорослішання Енді в очах Вуді та інших іграшок, то на цей раз нам говорять про те, як важливо перестати бути залежним від інших і почати присвячувати час самому собі. Вуді завжди на перший план ставить щастя дитини, якій він належить, але Бо каже йому, що навколо існує цілий світ можливостей та вибору. Головне тільки припинити концентруватися і звужувати свій світогляд на чомусь одному.
“Історія іграшок 4” не боїться бути простою та легкою, але за цим ховається дуже розумний сценарій. Видно, що Pixar не просто зняли нову частину, аби заробити грошей на відомій франшизі. Їм дійсно було що розповісти та показати своєму глядачеві. При чому, здається, що четвертий фільм знятий саме для того покоління, яке виростало та виховувалось ще на перших двох стрічках. Ми, глядачі разом із Вуді весь цей час дорослішали, проходили певний внутрішній шлях та навчалися за допомогою його історії. Тепер, коли франшиза та Вуді дали нам все, що могли дати, прийшов час нашого самостійно та вільного життя у повному світі різних можливостей. Так, певним чином остання стрічка із серії стає дуже повчальної для нас. Коли ця мораль подається через якісь прості та наївні на перший погляд речі, то починаєш цінити подібні творіння ще сильніше. Ця простота ховає в собі велику глибину, в той час як інші митці зазвичай всю свою глибину ніде не ховають а тупо пускають на поверхню. А це, хоч тонка і майже непомітна, але дуже велика насправді різниця.
Що ще цікаво, так це те, що структурно кожна частина “Історії іграшок” майже однакова. Хтось губиться, а інші вирушають на пошуки. І здавалося, скільки можна одне й те саме нам показувати? Але ні, можливо структура сюжетів схожа, але розповідають вони нам завжди про різне. І на відміну від халтурного і непотрібного нікому “Таємного життя домашніх тварин 2” від Illumination, “Історія іграшок 4” відчувається дійсно важливою та необхідною в рамках усієї серії.
Анімація стає із частини в частину все кращою, але при цьому атмосфера, задана ще в першій “Історії іграшок”, збережена. Видно, як сильно Pixar люблять саме цю свою франшизу, бо якщо з “Тачками” або з “Корпорацією монстрів” все було якось не дуже рівно, то “Історія іграшок” не давала нам жодного промаху за всі 4 своїх фільми.
Головні герої отримують розвиток і лінія кожного досконально витримана. Вуді не забув про Енді. Він дуже часто про нього згадує та сумує за ним. Баз все ще намагається віднайти сили та мудрість у своєму “космічному” походженні, хоч і давно вже збагнув, що є лише іграшкою. Вірна колись Бо, стала сильної і незалежною лідеркою, коли перестала належити дитині. Навіть історія головної антагоністки зроблена настільки прекрасно, що ти не можеш стримати свої сльози в певний момент її лінії. До речі, цю героїню озвучувала актриса із театру “Золоті ворота” Лілія Цвелікова, і я для дебютного дубляжу - це дуже крутий рівень.
В усьому іншому, “Історія іграшок” має місцями неймовірно смішний гумор, цікавих нових героїв та шалений драйв усього сюжету, так що не встигаєш просто засумувати. Кажуть, що в одну річку двічі не зайдеш, але Pixar це вдалося зробити чотири рази. Тому всім дітям та дорослим обов’язково йти та дивитись на великих екранах.