Щоби збагнути всю геніальність серіалу “Дивні дива”, доведеться роздивитись його з усіх сторін. Третій сезон одного з найуспішніших проектів від Netflix вийшов кілька днів тому, а мережа вже кипить від обговорень. Хтось вважає, що творці серіалу сильно загралися й зіпсували те, що так добре працювало в першому сезоні, а хтось каже, що саме третій став шедевральним. І, як би сильно мені не хотілося бути критичним, емоції беруть верх під час перегляду, а це значить, що я - новий прихильник нової частини.
Перш ніж обговорювати третій сезон окремо, хочеться сказати про весь серіал загалом. “Дивні дива” можна спокіно порівнювати з “Гаррі Поттером” в плані концепції. Як і в магічній франшизі, головні герої серіалу дорослішають із сезону в сезон. Ми познайомились з ними, коли вони були ще зовсім дітьми, а зараз Майк, Ел та компанія стали повноцінними підлітками. Для нового покоління дітей-глядачів це дуже круто, коли є щось подібне, адже вони будуть асоціювати себе із головними героями, відчувати, як вони дорослішають і переживають всі пригоди разом із ними. Так було в нас, коли ми дивились кожну нову частину Поттеріани. Дивні дива” зробили так, що всі ми, які росли в Україні й аж ніяк не в Америці 80х, почали ностальгувати за тими часами.
Та ближче до нового сезону. В містечку Гокінс все, як завжди або майже так. Після шалених подій перших двох сезонів герої повернулися до буденного життя. Майк почав романтичні стосунки з Ел, Лукас потроху закохується у Макс, Дастін теж займається справами сердечними. Уілл розуміє, що втрачає своїх друзів. Стів влаштувався у розважальний молл працювати продавцем морозива, а Джонатана й Ненсі взяли стажерами в місцеву газету. Та спокій героїв порушують російські воєнні та вчені, які створили таємну лабораторію у Гокінсі для того, щоб знову відкрити портал у потойбіччя. Тим часом новий монстр, який набагато сильніший за Демогоргона, викрадає місцевих жителів і робить їх своїми рабами.
Я цілком розумію, за що сварять новий сезон “Дивних див”. Невеличкий нюанс: люди не розуміють, що насправді ці, як їм здається, недоліки - дуже “жирні” та “круті” плюси. Взяти до уваги тих самих “злих русскіх” - глядачі серіалу чомусь вважають, що брати Даффери, перебуваючи при здоровому глузді й свідомості, на повному серйозі використали цей карикатурний образ просто як один з елементів сюжету. Якщо почитати відгуки, то можна побачити багато невдоволення стосовно того, як соромно творцям має бути використовувати подібне у 2019 році. Хоча насправді, цей образ у серіалі цілком очевидно є іронією над стереотипом у кіно тих років, а не самим стереотипом. Різниця дуже тонка та цілком непомітна, але вона вкрай важлива. Так, “злі русскіє” - невід’ємна частина історії, та водночас це й метаіронія.
Те ж стосується і великої кількості прямого продакт плейсменту, якому міг би позаздрити навіть вітчизняний серіал “Школа”. На перший погляд може здатися, що він вставлений у серіал цілком необережно та прямо в лоб бідному глядачеві, що мусить під час важливих для сюжету подій спостерігати за банкою “Кока-коли” або пачкою “Снікерса” крупним планом. Апогеєм рекламного абсурду став момент, коли Лукас почав обговорювати смак “Коли” паралельно з тим, як Ел намагалася сконцентруватися на своїх телепатичних здібностях. Та, знову ж таки, брати Дафери не “кінчені” ідіоти, щоб зробити рекламу настільки невміло. Якщо ви подивитись фільми або рекламні ролики тих часів, то зрозумієте, що все робилось саме так, як показано у серіалі. З чого можна зробити висновок стосовно продакт плейсменту в “Дивних дивах”: він знятий так невміло саме для того, щоб відобразити культурну епоху 80-х, бо ніхто не заважав творцям взяти всі ці логотипи та продукцію і вставити їх кудись ледь помітно на задній план.
Що стосується сюжету, то він досить наївний, в чому і полягає його геніальність. Нас змушують спостерігати й вірити тому, як купка школярів-невдах, товстий шериф, четверо студентів та сильна - але не завжди - телепатка Ел протидіють цілій армії російських лиходіїв, величезному нездоланному монстру та його рабам. Усім відомо, що у фіналі сезону герої переможуть, та ми все одно дивимось, переживаємо та віримо у реальність, яка в будь-якому іншому фільмі здавалась би просто безглуздою. Братам Даферам вдається так вміло маніпулювати нашими почуттями, щоб логіка вимикається під час перегляду. За “дитинством” головних героїв спостерігати не менш цікаво, аніж за потойбічними пригодами.
Всі, хто хоч якось цікавляться поп-культурою, знайдуть в третьому сезоні незліченну кількість гік-відсилок: від “Термінатора” до “Нескінченної історії”, від зомбі-горорів Джорджа Ромеро до “Назад у майбутнє” Роберта Земекіса. Кожного разу, коли щось таке помічаєш у кадрі, то твоє тіло просто покривається непідробними мурашками, а на очах ледь не виступають сльози. Зізнаюсь, на кульмінаційному моменті зі співом пісні “Neverending story” мене просто “розірвало” від задоволення, хоч я і розумів, наскільки це безглуздо в такій ситуації. Звісно, головним джерелом натхнення стали фільми Стівена Спілберга та твори Стівена Кінга. Атмосфера серіалу дуже нагадує “Воно”, де була дуже схожа історія про дітей, що кидають “виклик” невідомому злу.
Окрім того, творці не забувають і про розвиток головних героїв. Арка кожного крокує вперед, а не зупиняється на місці. Той самий покидьок Біллі з минулого сезону, хоч і залишається поганцем, але ми маємо нагоду побачити його з більш людяного боку. Стів починає подобатись все сильніше, як раз через свої слабкості та безмежну доброту, яких ми не помічали раніше. Майк та Лукас інколи сильно дратують, а інколи неймовірно круті, що характеризує їх як справжніх підлітків. Спостерігати за стосунками Майка та Ел - одне задоволення. Ну і звісно, що брутальний та трохи незграбний Хоппер з кожним епізодом викликає все більше захоплення.
Третій сезон виправив помилки другого та став на один щабель з першим. Хто б там що не казав, хочеться, аби цей серіал ще довго не закінчувався, а його герої продовжували дорослішати просто на екрані. СПОЙЛЕР: фінал 3 сезону буде найдраматичнішим за всю історію серіалу, не пропустіть!