На одну перемогу вітчизняного кіно стало на світовій кіноарені стало більше! Дебютний повний метр молодого українського режисера Антоніо Лукіча «Мої думки тихі» днями отримав нагороду у секції «East of the West» на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах. У інтерв’ю Yabl Антоніо розказав, що він відчував, отримуючи відзнаку та чому не можна бути перфекціоністом на знімальному майданчику.
Що відчуває режисер, який отримує нагороду на міжнародному конкурсі?
Дуже сильне хвилювання! Організатори посадили нас досить близько до виходу на сцену, тому я почав здогадуватись, що мабуть на неї таки доведеться вийти. Я старався посміхатись, коли вручали почесні призи заслуженим діячам та підбивали підсумки фестивалю, але це були скоріше якісь спазми на обличчі - весь час очікування був наче тортури! Коли оголосили, що наш фільм отримав одну з двох основних нагород - спеціальний приз жюрі, я старався думати про щось земне, про чеські кнедлики, щоб якось заспокоїтись. Слово "кнедлики" дійсно має заспокійливий характер.
Як самі гадаєте, чому стрічка отримала нагороду? Що у ній "такого", що зацікавило міжнародне журі?
Є сцена на термальних водах, актор 207 сантиметрів та багато симпатичних тваринок. Вони були приречені якось це все відзначити.
Команда, яка працювала над стрічкою у Карлових Варах
У чому особливість секції «East of the West»?
Якщо основний конкурс - Ліга Чемпіонів, то «East of the West» - Ліга Європи. Трошки менші стадіони та призові, але команди все одно кращі з кращих, та й вболівальники такі ж палкі! Ця секція є крутим майданчиком для дебютантів, тому, як би сильно не хотіли майстри потрапити туди - їм цього зробити не вдасться, адже в "East of the West" приймають лише перші та другі фільми режисерів. Нам пощастило стати частиною такого сильного конкурсу, і так, ми розуміли що МКФ у Карлових Варах - ідеально органічний майданчик для премьєри нашої трагікомедії. Нам здавалось, що люди там добре зрозуміють реалії в яких існують герої нашої історії - так воно і вийшло. Окрім того, що Карлові Вари - курортне містечко, а чеська мова трошки співзвучна українській - в традиції саме чеського кіно "трагікомічність", яка була закладена ще першими фільмами Мілоша Формана та Іржі Менцеля. Тому глядачі могли добре розуміти як ситуації, які ми розповідали, так і героя, схожого і на "чорного Петра" і на Мілоша з "Поїздів...". Таке моє припущення.
Про що ваша стрічка? Давайте розкажемо тим, хто вперше чує про "Мої думки тихі".
Герой нашої стрічки - звукорежисер, який записує голоси тварин (Андрій Лідаговський). Одного разу він їде з мамою (Ірма Вітовська) у мандрівку, змінюючись на цьому шляху і змінюючи світ навколо. Ми майже нічого не вигадували, намагаючись просто розповісти те, як ми бачимо цей світ, відносини між батьками та дітьми, між творчістю та особистістю. Ця стрічка про невимовлені слова, адже ми часто говоримо про щось незначуще і мовчимо про те, що нас турбує насправді. На відміну від тваринок, голоси яких записує наш герой. Вони «говорять» тільки тоді, коли їм важливо щось «сказати» - захистити, приманити, попросити, і мовчать, коли їх нічого не турбує.
Чи були якісь сумніви у собі, у матеріалі під час зйомок?
Все було дуже складно, чесно кажучи, тому я нікому не рекомендую знімати кіно. Цей проект - дебют для мене, продюсерів, оператора та художника. Ми погано розуміли, в яку авантюру втягуємось, тому нерідко доводилось долати неабиякі труднощі.
Якщо ти перфекціоніст - скоріше за все, ти ніколи нічого не знімеш, хіба що твоє прізвище Кубрік чи Тарковський
Я можу сказати, що було найлегшим - кастинг. Головних героїв я знав заздалегідь: Андрій Лідаговський та Ірма Вітовська. (Андрій Лідаговський уже знімався у короткому метрі Антоніо Лукіча "У Манчестері йшов дощ" - прим.ред.) Решта зйомок - це постійний процес адаптації та компромісів. Принциповим моментом для мене була адаптація сценарію під, так би мовити, "органічну українську", незалежно від регіону, ми намагалися шукати або носіів мови, або тих, хто "наповнено" мовчить.
Трохи бекстейдж фото зі зйомок фільму
Де українські глядачі зможуть побачити "Мої думки тихі" найближчим часом?
Зараз ми в очікуванні української прем’єри на Одеському міжнародному кінофестивалі 18 липня о 20.00. Будемо приймати участь у повнометражному конкурсі Національних фільмів. Багато хто казав, що наша стрічка знята якось еклектично, але я так не вважаю. Дійсно, у нас досить високий герой, тому ми намагалися розповідати історію дистанційно, десь з висоти 207 сантиметрів, просто іноді керували ситуацією ми, а іноді нами керували вівці та страуси.