Один із найпопулярніших британських акторів та Президент Лондонської академії музичного та драматичного мистецтва святкує сьогодні свій 43-ій День народження. Ми вирішили пригадати найцікавіші його цитати з інтерв’ю різних років, аби впевнитись - другого такого Бенедикта немає.
Мій перший агент казав, що мені не варто представлятися Камбербетчем, а потім, після півроку невдач, я розірвав з ним контракт і змінив агента. Новий запитав: "А чому ти ніколи не представляєшся як Камбербетч? Це ж привертає до тебе увагу!"
Якось Мадонна мені сказала: "Бенедикт - це таке дивне ім'я". А я їй відвовідаю: "Так, це дуже дивне ім'я, Мадонно".
Навіть ті ролі, які забезпечили мені певний статус у акторському світі, були насамперед цікаві мені своєю незвичністю, а не можливістю досягти якогось положення. Саме тому після блокбастера я з радістю повертаюся на театральну сцену або на телевізійний знімальний майданчик.
У роботі над фільмом "Дитя в часі" мене привабила можливість створити образ звичайної людини. Перевтілюючись у свого героя, я навіть носив власний одяг. Але при цьому я часто відчував себе оголеним, тому що мені не було за що сховатися: ніякого вираженого акценту, ніяких надзвичайних здібностей, ніякої соціопатії. Цей акторський досвід ні з чим не порівняти.
Сексуальна та жінка, яка знає, що їй не потрібні дорогі "лахи", аби бути привабливою. Сексуальна та жінка, з якою цікаво говорити. Та є ще дещо: почуття гумору теж дуже сексуальне.
Бог нагородив мене дивним обличчям - чимось середнім між мордою видри та тим, що люди вважають привабливим.
На зйомках "Шерлока", коли мені потрібно було стрибнути з даху госпіталю Святого Барта, я готувався до цієї сцени, слухаючи музику англійського гурт "Wild Beasts". Їх пісні та театральний фальцет Хейдена Торпа допомогли мені налаштуватися на відповідний лад. І я стрибнув.
Кого би я хотів зустріти з уже померлих? Мабуть, Гітлера. Я би сказав йому, що він - чудовий художник і що трахатись краще, ніж займатися політикою.
Я повинен терміново навчитися говорити "ні"! Раніше я відповідав "так" на кожну пропозицію, але я з усіх сил намагаюся змінитися.
"Розумію, що мої ролі дезорієнтують - на екрані я зазвичай граю всіляких там блідих, виснажених інтелектуалів, фізично слабких коханців і так далі. Але знайте, що в реальному житті я - пряма протилежність цим ролям".
Хіба я можу комусь щось радити - особливо, цілому поколінню? Живіть трохи менш звичайним життям, чуваки. От, власне, й все.