Люди казали, що це - найвідвертіша стрічка Альмодовара за всю його довгу кінокар'єру, наче він в цьому фільмі оголив власну душу та продемонстрував її глядачеві. Хочеться зауважити, що такими словами можна описати ледь не кожен фільм Педро. Та унікальність "Болю та слави" серед інших робіт Альмодовара у тому, що її можна назвати автобіографічною. Ішими словами, маестро написав та зняв кіно про себе, просто замінивши імена героїв у фільмі.
Головний герой стрічки - це відомий на весь світ режисер Сальвадор Майе. Чоловік у літах переживає психологічну кризу: Сальвадор мріє повернутись до кіно, але в нього немає натхнення. Останнім часом він все більше і більше ностальгує за дитинством, часами, коли мама була поруч, коли в нього не було нічого, але при цьому він був абсолютно щасливий. Від депресії Сальвадор "рятується" героїном. Пристрасть до наркотиків "відриває" чоловіка від реальності, тому майже весь свій час він живеу минулому. Аби віднайти натхнення, йому потрібно розібратися зі всіма привидами свого минулого, які не відпускають його й досі.
"Біль та Слава" наповнений фірмовими прийомами режисера. Його герої постійно переживають флешбеки, коли теперешнє та минуле йдуть майже паралельно одне з одним. Таким чином, герої не згадують, а саме проживають два часи в один і той же момент. От і Салвадор Майе не стає винятком. Людина, що не може відпустити своє минуле - насамперед дуже нещасна, якого б світового успіху та визнання вона не досягла. Сальвадор не може відпустити стількох людей, що вони в якийсь момент починають тримати його на місці. Починаючи від колишнього друга актора, який зіпсував його фільм своєю грою, закінчуючи коханцем-наркоманом.
Головного героя Сальвадора Майе, так майстерно зіграного Антоніо Бандерасом, Альмодовар зробив максимально схожим на себе зовні. Принаймні, зачіска у них один в один. А ім'я Сальвадор Майе є анаграмою прізвища Альмадовар. Можна впевнено сказати, що роль у цій стрічци є, якщо не найкращою, то точно однією з таких у фільмографії Антоніо Бандераса. І це дуже круто, враховуючи те, що саме Альмадовар відкрив світові акторський талант Антоніо у своїх ранішніх фільмах. На превеликий жаль, останнім часом Бандерас не дуже сильно радував нас сильними ролями, зазвичай це були фільми категорії Б на кшталт "Невтримні 3" або "Мачете вбиває". У стрічці "Біль та Слава" Бандерас награє на Оскар, як мінімум. Кожний його погляд, жест, зміна виразу обличчя під час діалогів - все це не можна назвати акторською грою, це - радше життя в кадрі. Чого варті сцени, коли Сальвадор курить героїнові косяки!
Матір Сальвадора у його спогадах зіграла чарівна Пенелопа Круз. Харизматична іспанка зіграла жінку з важкою долею, яка не дивлячись на всі удари життя, стає щасливою кожен раз, як бачить посмішку свого маленького хлопчика. І, хоч Пенелопи на весь фільм не дуже багато, але кожна її поява на екрані вкарбовується у твою пам'ять.
Звісно, що кіно Альмодовара не залишає нас без естетичного задоволення. Кожен його кадр з поєднанням різних кольорів та вдалими мізансценами - справжня картина. Можна зупинити фільм в будь-який момент і б'юся об заклад, що вам захочеться зробити скріншот кадру, або навіть намалювати його. Те, як герої вдягнені, кольори навколо, робота художників-постановників, навіть якісь непомітні на перший погляд дрібнички - у кадрі нема нічого зайвого. Все хочеться роздивитись та побачити. У Альмодовара неймовірний смак і дві години "Болі та слави" стають підтвердженням.
Та, попри тему "старчої" кризи головного героя, цей фільм далеко не для людей похилого віку, як може здатися багатьом. Альмодовар магічним образом через свої історії знаходить відгук в середині мільйонів молодих людей, бо головним тут виступає не вік Сальвадора, а його перманентний пошук джерела натхнення, яке час від часу губить тих, хто хоч якось пов'язаний з мистецтвом. Майже кожен хворіє цією страшною хворобою під назвою "ностальгія". Як часто ми літаємо думками у минулому, думаючи, що раніше жилося краще, аніж зараз. Хапаючись постійно за минуле ми втрачаємо не тільки своє теперешнє, а й майбутнє. В цьому полягає драма головного героя, який досяг всього, про що може мріяти людина, та так і не став щасливим. 
В фільмі є цікавий момент, коли у головного героя запитують, буде його наступний фільм драмою чи комедією, то він відповідає: "ніколи не знаєш наперед". От і "Біль та слава" - це щось посередині між цими двома жанрами. Тут є багато моментів, які викликають посмішку та гарний настрій, а є сцени, від яких сльози виступають на очах і ти нічого не можеш з цим поробити. Ну і те, яким твістом Альмодовар обіграв флешбеки головного героя, вже заслуговує слів "геніально" та "шедевр".
Тож, якщо ви пропустили всі можливі кінофестивалі і засумували за справжніми авторськими та глибокими фільмами, то обов'язково йдіть в кіно дивитись "Біль та Славу". Стрічка - наче ковток свіжого повітря серед літнього блокбастерного сезону.