Ми спіймали Роба ледь не на злітній смузі - саме сьогодні він разом із трупою київського театру "Мізантроп" вирушає до Единбургу - вже за кілька днів там розпочнеться найважливіша подія року для театралів зі всього світу - Edinburgh Festival Fringe. "Мізантроп" - перший за декілька років український незалежний театр, який представляє нашу країну на заході. Українські актори покажуть свій хіт - провокаційну виставу "Король Убю". Саме тому ми вирішили поговорити з виконавцем ролі самого короля - Робом Фельдманом про те, як життя його "закинуло" у акторство, як він став "мізантропом" та які перешкоди траплялись на цьому шляху.
Хто такий Роб Фельдман? Розкажи тим, хто чує про тебе вперше.
Судячи з підготовки до фестивалю ("Fringe" - прим.ред.) Роб Фельдман може бути ким завгодно - стаканом води, дубом, чайкою. А взагалі я - чувак, якого ви могли випадково бачити по "ящику", в театрі або в метро, загримованого під Короля Ночі. Мені цього замало, хочу бути чуваком, який глобально змінить ваше життя (бажано на краще), як серіал HBO - щоб цікаво було, що там у наступній серії.
Звідки виникло бажання стати актором?
В 15 років дуже любив нічне життя - клуби, танці, але мене не пускали - саме тому я змушений був брехати батькам, куди та навіщо йду. В театрі брехня легалізована, тому він мені так сподобався. Проте тоді я ще не знав, що більше за брехню в театрі полюбляють той момент, коли вона нарешті виявлена.
Як так сталося, що ти провалив екзамени до театрального інституту?
Я вступав у Карпенка-Карого, не маючи ніякої практичної підготовки. За плечима тільки те, про що дізнався з книжок Станіславського. Думав, що впораюсь і так.
Читав тоді перед комісією монолог Сірано де Бержерака і, наче Ніна Зарічна не знав, куди подіти свої руки.
Коли не пройшов до наступного туру, вийшов з будівлі та ідучи до дому довго кричав, зриваючи на собі сорочку. Потім мені сказали що є варіант домовитись, але слава Богу, що я вже забрав документи.
Але ти не опустив руки і згодом вирішив спробувати долі у Лондоні.
Саме так. Щоб якось підготуватися до вступних іспитів, я пішов навчатися в театральну студію і трохи ознайомився з Method Acting. Потім почав вступати до театральних закладів (до речі ніхто ніколи не пропонував якось "домовитись"). Рік навчався в London School of Dramatic Art та Arts Ed одночасно. Потім два роки працював у різних театральних труппах та потроху почав зніматися в кіно. Зрештою, вирішив, що хочу повчитися ще, тому вступив на магістратуру до Drama Centre London. Лондон навчив мене багатьом речам, але зараз перше, що спадає на думку, це вміння радіти за своїх конкурентів. Суперники хочуть того ж, чого і ти, тому, коли бачиш, що у них щось вийшло це знак - це можливо! Одна вершина пройдена, можна задуматися і про наступну. Також у Лондоні я навчився бути відкритим до експериментів та довіряти своїм партнерам.
Ти завжди отримуєш подарунки від життя - просто інколи вони класні, а інколи - гів#яні.
Та згодом ти повернувся до України.
Так, беру приклад з Жана Рено, Роберт Патріка та Джеймса Нортона, які успішно в нас знімаються. Але, шановні режисери, продюсери та кастинг-директори, на відміну від них, я витрачаю свої гонорари тут, та й знімальний день в мене поки що набагато дешевше! (сміється)
Багато хто з акторів починають зі зйомок у "мильних операх" типу "вона його кохала, а він її зрадив і одружився на доньці олігарха". У тебе такі історії є?
Мені частіше діставались історії типу - "він її кохав, вона його ні, тому він вирішив її вбити". А як саме - бейсбольною битою, застрелити чи збити машиною - це вже, як пощастить. Потім виявляється, що вона - коханка його батька, але всю серію неможливо дізнатися від кого вона була вагітна.
На жаль, в деяких українських проектах backstage виглядає набагато цікавіше, ніж те, що отримують на виході...
До речі, я випадково почав вести рубрику #подслушанонаплощадке. В ній намагаюсь фіксувати цікаві фрази, що лунають впродовж знімального дня. Бо де ще можна почути щось на кшталт: "Почему у меня опять Монголы без колготок бегают в кадре!? Давайте выдадим щиты и вставим им в ж#пы стрелы!"
На знімальному майданчику
Як ти став "мізантропом"?
Мене з цим театром познайомила Катерина Шенфельд, якраз, коли була прем'єра "Орестеї" (одна з найвідоміших вистав театру "Мізанторп"). Прийшов я замість Дениса Капустіна - в нас з ним однаковий розмір одягу та взуття, думаю це стало вирішальним. Бути серед "мізантропів" - це п#здато! Ти оточений людьми, які почасти є набагато талановитішими за тебе, тому від них завжди є що "поцупити" у художньому сенсі. Ми - сильні особистості, серед яких багато як конфліктів, так і любові. Мені дуже подобається вибір матеріалу та різноманітність, з якою театр втілює свої ідеї.
Ти - мізантроп не лише за покликанням, а й за суттю? Ловив себе колись на думці "терпіти не можу людей"?
Я ненавиджу та люблю їх одночасно, моє ставлення до них змінюється 100500 разів на день. Мабуть, я - "мізантроп" з біполярним розладом.
Ти граєш в "Королеві Убю" самого короля. Який він у твоєму виконанні?
У моєму випадку король - ненаситна сволота, яка не зупиниться ні перед чим. Убю уособлює наші пороки, нашу дурість, слабкість - все те, що робить нас рабами, все те, що потрібно по краплині з себе вичавлювати щодня.
У провокаційній фотосесії Якова Геринга з акторками "Мізантропу"
Які почуття перед виступом на найбільшому театральному фестивалі?
Він почнеться вже за 3 дні, тому хвилююся! (Fringe триватиме з 2 по 26 серпня. - прим. ред.) На фестивалі покажуть більш, як 3500 тисяч вистав, всі майданчики завантажені цілодобово. Мені поки ще складно навіть уявити це безумство. Вистава буде йти одну годину, а не дві з половиною, як це було в Києві. І це було надзвичайно складно - скоротити її так, аби не втратити в емоціях. Може я драматизую, але поки що про нашу авантюру з Единбургом краще за все висловився Яго: "This is the night, that either makes me or fordoes me quite!" ("Чи згубу дасть ця ніч, чи перемогу!" - прим.ред.)
АНКЕТА РОБА ФЕЛЬДМАНА:
Улюблена стрічка: фільми Чапліна, Тарантіно, Скорсезе, Спілберга, Содерберга, Братів Коенів.
Продовжіть фразу: "Я ніколи не вийду з дому..." якщо мені відріжуть руки і ноги.
Продовжіть фразу: "Мій ранок починається..." в обід в кращому разі.
Театр - це...місце для просвітлення та експериментів.
Театр "Мізантроп" для мене - це...команда рідних психопатів.
Я пишаюся, що я...вмію змушувати людей посміхатися.