Шлях від вуличного гультяйства до престижної державної посади у більшості випадків, закономірно є важко прохідним. І здолати його одним махом - нісенітниця. Яка можлива … хіба як результат одіозних українських виборів… Але в історії гордої волелюбної Франції був уже схожий прецедент: злодій, крадій, авантюрист став фактично негласним імператором держави. Така дивовижна історія - в основі липневої кінопрем'єри, фільму “Відок: імператор Парижа”.
НЕКОРОНОВАНИЙ КОРОЛЬ
На початку ХІХ століття безкарність та злочинність у наполеонівській Франції розгортаються до небачених масштабів: на вузьких вулицях Парижа чигають сотні дрібних шахраїв, а біля крамниць крутяться досвідчені зломщики. Саме у цей час свою майстерність наживи вдосконалює майбутній геній-лиходій - Ежен Франсуа Відок. Чоловік народився у заможній сім'ї, де не було потреби красти, одначе саме нестримна жадоба пригод приводить юнака до потворних підземель аморалів.
Усюди, куди б не потрапляв Відок, траплялися пригоди та назрівали сутички. Скільки разів Ежена ловили на гарячому - полічити не стане сил, але офіційно відомо, що грандіозних втеч було 27. І кожна з них, вочевидь, цілий екшн. Фільм подає глядачеві лише шматки окремих таких катавасій - режисер не жаліє для зображальності крові, кулаків, перебитих кісток і понівечених облич. Вуличний Париж та Франція загалом жили на той час законами виживання і грубої сили.
Десятки блискучих втеч, непересічних і “чистих” розправ над ворогами зробили із Відока некоронованого короля темного світу. Його боялися і ненавиділи, і з кожним разом спроба впіймати цього кмітливого пройдисвіта втрачала сенс. Але раптом, в один момент, Відок вирішує відмовитися від темної влади… З приходом у його життя Аннетти… Відок має намір переламати хід історії, передусім своєї.
ВСУПЕРЕЧ МИНУЛОМУ
Відмежувати себе від минулого неможливо. Й авантюрний Відок не вигадує нічого іншого, як боротися із ним. Тож Відок стає на бік добра і береться допомагати владі. Критична ситуація злочинного буму у країні була на руку Франсуа. Його бурхливий досвід - майже енциклопедія криміналітету. Він знав психологію, манеру поведінки, потаємні місця, хід думок і підступність намірів фактично усіх паризьких і навколишніх угруповань. Франсуа став позаштатним співробітником поліції, працював інформатором, вигадував кмітливі засідки. Доходило до того, що доводилося шукати самого себе, аби заплутати злочинців. Так чи інак, а владі подобалося, справ рекордно меншало.
У Відока з'явилися ненависники. Минуле зажадало жертв, які поставили справжні рубці на совісті Відока. З фільму постає зрозумілим, що Франсуа не потрібна була слава чи влада. Єдиною його ціллю була цілковита амністія. Відок беззастережно виконував понадплани, вичищаючи Париж від зловмисників, а влада цинічно маніпулювала, водячи його за носа.
Відок потрапляє у двір, стає наближеним до баронеси...Трагічна втрата коханої стирає сенс для Франсуа. Помстившись, він ставить крапку...До того моменту, поки високе французьке керівництво не робить запаморочливу пропозицію - стати главою Головного управління національної безпеки. Фактично - очолити першу подібну посаду в історії Франції. Та ще й із таким минулим. Яким буде життя Відока на цій посаді та принесе воно йому славу чи розпач? Про це дізнаєтесь уже в кіно.
Варто сказати, що Венсан Кассель у ролі Відока - ідеально органічний. Психологічно точно передано штрихи і риси, перехід від лиходія до добродія. І навіть в огидних підвалах, поміж потрощених тіл Венсан-Відок здається благородним – класичний французький тип із нотками шарму. Дивно, але виявляється, поєднати несамовитого авантюрника та меланхоліка-філософа - можливо. І хтозна, чия тут заслуга: режисера, актора чи яскравості самої історичної постаті.