Останній мій похід в кіно на фільм Педро Альмодовара "Біль та слава" став справді особливим: люди просто в залі кричали "фуууу" під час сцени поцілунку головних героїв. Звісно, чоловіків. На виході ті ж глядачі голосно говорили, яке це "тупе кіно про педиків", хоча на весь фільм була лише одна така дещо відверта сцена. Ми живемо в часи, коли кіно почало не просто розважати, а й навчати толерантності щодо людей іншої національності, статі та оріентації. Як та навіщо - про це у нашому матеріалі.
Кіно про гомосексуалів підіймає в соціумі хвилю суперечок та гострих реакцій. Люди діляться на два ворожі табори: перші розмахують своїми "ватними" кулаками із криками: "Ця Європа та Америка хоче всіх наших дітей зробити ПІДА***САМИ", а другі готові пробачити сценарні огріхи, аби тільки не образити людей нетрадиційної орієнтації.
Є безліч шедевральних стрічок про одностатеві стосунки, які стали класикою світового кінематографу: "Назви мене своїм ім'ям", "Горбата гора", "Гарві Мілк", "Життя Адель", "Місячне сяйво". Герої з "іншою" оріентацією все частіше стали з'являтися в популярних серіалах: в останньому сезоні "Дивних див" героїня, яку зіграла донька Уми Турман виявляється лесбійкою, в "Безсоромних" один з головних героїв Йен також є відкритим геєм, у римейку "Красуні та чудовиська" з'явився персонаж з нетрадиційною оріентацією (через це фільм навіть збиралися заборонити в Росії), студія Marvel пообіцяла зробити стрічку про першого супергероя-гея, на роль якого шукають актора з нетрадиційною оріентацією.
Кадр зі стрічки "Назви мене своїм ім'ям" (2017)
Загалом, всі ці фільми не так про гомосексуалізм, як про кохання та вміння приймати себе цілком. Це безперечно важливий для нашого часу "месседж", та гомофоби гадають інакше. Вони дуже часто це називають категорично - "пропаганда гомосексуалізму". Сама по собі думка про те, що оріентацію можна нав'язати людині, або навіть маленькій дитині через фільми, звучить непереконливо. Кіно - це лише відображення реальності та її викликів, адже довгий час люди з "нетрадиційною оріентацією" вважалися хворими, а гомосексуалізм намагалися лікувати, наче хворобу. Восени 2010 року в США отримала широкий резонанс новина про низку самогубств гомосексуальних підлітків, які покінчили з собою, не витримавши знущань. Саме тому говорити про таку проблему необхідно.
Та в проявах гомосексуальності на екрані є й інша сторона медалі. Якщо у фільмі є герої-гомосексуали, то цю стрічку наче заборонено критикувати. Тих, хто наважується щось сказати проти, одразу винують в нетерпимості. Згадаймо стрічку "Дівчина з Данії" з Едді Редмейном в головній ролі. Він був розхвалений усіма лише через свою ідею - про першого в світі чоловіка, який змінив стать. І наче ніхто не помічав, що усі 2 години на екрані герої тільки й роблять, що страждають, проливають сльози та вирішують, чи робити операцію головному герою. Сюжет рухається так повільно, що ти уже стомлений до кінця фільму. Тим не менш, критики називали стрічку у своїх текстах мало не шедевром.
Кадр зі стрічки "Дівчина з Данії" (2015)
Нашуміла "Богемська Рапсодія" розповідає історію вокаліста гурту Queen Фредді Мерк'юрі, який був відомим гомосексуалом. Та погодьтесь, що сцена, в якій він освідомлює свою оріентацію, на заправці, коли вусатий дальнобійник йому посміхається, нагадує скоріше кумедний момент із "Поліцейської академії", коли герої опинялись в культовому барі "Голуба устриця". Та ніхто майже про це не написав, адже суспільний осуд - річ, погодьтесь, неприємна.
Жертвою такого осуду стала молода порноакторка Аугуст Еймс, яка колись відмовилася зніматися в порно з геєм через страх "підчепити" від нього якусь хворобу. Про її упередженість казати не будемо, питання в іншому. Люди після цього почали їй писати та бажати смерті за "гомофобію". Результат?У 2017 році акторка не витримала та покінчила життя самогубством саме через цькування. Це і є та "інша сторона медалі".
Аугуст Еймс
"Толерантність" - це не просто повага до меншин, а вміння приймати все таким, яким воно є. Нічого дивного в тому, що геї останнім часом все частіше з'являються на екрані, та не потрібно розхвалювати стрічку тільки за це. Речі треба називати своїми іменами. Якщо фільм поганий, то неважливо, які теми він підіймає, і хто є його головним героєм - від цього він не стане кращим.