Поки актори-однолітки де Фюнеса стомлено рахували “Сезари” на поличці, Луї перебивався випадковими ролями у низькосортних короткометражках. Минуло якихось 13 років і де Фюнеса нарекли “королем другорядної ролі”. І це аж у 44! Почитайте і ви історію, яка доводить: здаватися ніколи не можна!
У дитинстві де Фюнес аж ніяк не пов’язував своє майбутнє з мистецтвом, але вже любив показувати гримаси та змушував інших сміятися. Батьки майбутнього актора не були заможними, тому доля Луї була визначена з самого народження: спочатку він розносив молоко, був кушніром (ремісник, що шиє хутряні вироби), креслярем та навіть допрацювався до посади бухгалтера! Але творчу людину втримати складно: талант Луї буквально виривався назовні.
Луї де Фюнес замолоду
Спочатку до життя Луї прийшла музика. Вранці — фізична робота, яка давала хоч якісь гроші, увечері — гра на фортепіано на Паризькій площі Пігаль. Втомлений після тяжкого робочого дня, з брудними руками, які вже навіть не вимивалися, він сідав і починав грати. Та виступи Де Фюнеса не були звичайними — уявіть: піаніст за фортепіано грає прекрасну мелодію і...постійно кривить лице гримасами! Луї не робив це спеціально - просто емоції його переповнювали так сильно, що обличчя починало “жити окремим життям”. Гладачам така експресивність сподобалось настільки, що дехто приходив просто “подивитись на цього дивакуватого коротуна”. Саме тоді майбутній актор подумав: “А чи не стати би мені коміком?”. Ледь не наступного дня він уже чимдуж біг записуватися на курси театральної майстерності.
Почалась Друга світова війна, під час якої Луї був у резерві французької армії. Саме тоді він вперше спробував знятися в кіно. З цього все і почалося. І ось, перша роль, його талант точно мають помітити...але ні. І так цілих 13 років — прослуховування, масовка, епізодичні ролі — здавалося, справжньої слави йому вже не побачити.
Та от трапилась роль у стрічці “Не спійманий — не злодій” про торговця Блеро (якого і грав де Фюнес), який займався браконьєрством та продавав гриби, а у вільний час втікав від жандармів.
Про такі випадки кажуть “прокинувся відомим”. Де Фюнес не міг повірити своєму щастю! А далі — головні ролі, слава, багато фанатів та всесвітнє визнання. Неймовірна харизма коміка допомогла йому отримати ролі у таких вже культових стрічках як “Фантомас”, “Велика прогулянка”, серії фільмів про Жандарма.
Кадр зі стрічки "Жандарм одружується" (1968)
У де Фюнеса була одна особливість — він добре запам’ятовувався глядачеві і будь-яку другорядну роль вмів зіграти так, наче вона була головною. Фільми, де актор був у головній ролі, ставали не менш знаменитими. 13 років майже безрезультатної праці, та згодом про нього почали говорити всі. На сцені актор був зіркою, а в житті — невисоким, спокійним чоловіком, якому, напевно, вистачало гумору та кривлянь на роботі.
Луї за однією зі своїх улюблених справ - грою на піаніно
У радянському прокаті коміка найчастіше дублював Володимир Кенігсон. Кажуть, що коли де Фюнес побачив свої фільми з цим дубляжем, то сказав: “Не знав, що я такий хороший актор”. Можливо, саме через це ми знаємо і любимо його не менше, аніж французи?