Багато письменників, яких цінують і знають у багатьох країнах, народилися в Україні або прожили тут багато років. Деякі з них у нас зовсім невідомі. Сьогодні ми допоможемо вам заповнити цю прогалину і розповімо про земляків, творчість яких стала надбанням світової літератури.
Леопольд фон Захер-Мазох (1836-1895)
Що почитати: “Венера в хутрі”, “Дон Жуан з Коломиї”.
Пригадуєте термін “мазохізм”? Почувши це слово, хтось двозначно усміхнеться, а хтось почервоніє. Але факт лишається фактом: до мазохізму людей привів саме українець. Тема знущання деспотичної жінки над слабким чоловіком стала настільки виразною у творчості письменника, що 1886 року віденський психолог Ріхард фон Крафт-Ебінґ назвав сексуальну патологію, що характеризується отриманням задоволення від болю та підкорення, мазохізмом.
В автобіографії письменник неодноразово називав себе “українцем по матері”, але зазвичай він писав зовсім інакші книги. Творчість Захер-Мазоха належить до епохи, коли на тлі розквіту промисловості, життя “на широку ногу” багатих містян та занепаду села інтелігенція жила у світі, де чуттєвість і отримання задоволення стали головною метою людей. А сам Леопольд отримував патологічну сексуальну насолоду від підкорення фізичному та емоційному насильству з боку жінок. Книги літератора повністю відповідали його внутрішньому станові, тому більшість творів Захер-Мазоха майже автобіографічні.
Пауль Целан (1920-1970)
Що почитати: “Мак і пам'ять”, “Від порога до порога”.
Сьогодні літературні критики вважають Целана найвизначнішим австрійським поетом XX століття, часто порівнюють його з Гете, Гельдерлином та Рільке. Але не всі знають, що народився він у Чернівцях, де надихався архітектурою та писав свої перші поезії.
Присвячена темі Голокосту, одна з найбільш відомих поезій автора «Фуга смерті» поєднує в собі кілька ліричних жанрів. Вона, як і інші його вірші стали «знаменням XX століття». У своїй творчості Целан пройшов дивовижний шлях від традиційного вірша до верлібру. Пізні вірші Целана схожі на ребуси, імпресіоністичні і дуже складно сприймаються.
Станіслав Лем (1921-2006)
Що почитати: “Кіберіада”, “Раса хижаків. Останні тексти”.
Фантастичні твори цього письменника мали шалений успіх у СРСР. Після виходу екранізацій (“Соляріс”, “Дізнання пілота Піркса”) їх бачили бачили та обожнювали мільйони!
Перші двадцять п'ять років свого життя Лем прожив на вулиці Браєрівській (зараз - вулиця Богдана Лепкого) у Львові. А вчився майбутній письменник спочатку в 2-й львівській гімназії, а потім у Львівському медінституті. Він уникав розмов про своє єврейське походження та про мученицьку смерть більшої частини своєї родини в часи Голокосту.
Вперше його твори були опубліковані в 1946 році. Пізніше це захоплення переросло в основне заняття Лема: в 1948 році він опублікував критичну статтю, за яку був вигнаний з наукової спільноти. Перший літературний успіх прийшов до Лема після публікації роману «Астронавти» в 1951 році. Видання неодноразово публікували за кордоном.
Деніел Кіз (1927-2014)
Що почитати: “Квіти для Елджернона”, “Таємнича історія Біллі Мілліґана”.
Письменник народився в Брукліні, в родині єврейських емігрантів з Російської імперії Вільяма Кіза та Бетті Аліцкі. Родина його матері перебралася з України в Монреаль наприкінці 19 століття.
У юності майбутній письменник одночасно працював молодшим редактором літературного журналу, фотографом в журналі мод, викладав англійську мову в школі, вів недільні курси і разом з цим пробував писати. Одне з його оповідань мало назву «Мозковий штурм». Розповідь написана у формі короткого синопсиса, потім вона розвинулася в коротку повість, а згодом і у всесвітньо відомий роман під назвою «Квіти для Елджернона».
Також Деніел Кіз — єдиний автор, який зумів отримати дві найпрестижніші в англомовній науковій фантастиці нагороди за два твори з однією назвою. У 1960 році премією «Х’юго» було відзначено розповідь «Квіти для Елджернона», а у 1966-му премію «Неб’юла» отримав однойменний роман, написаний на її основі.
Ольга Токарчук (1962)
Що почитати: “Бігуни”, “Останні історії”.
Літераторка виросла в Сулехові (Польща), в українській родині. Там вона здобула освіту та працювала психотерапевтом.
Ольгу вважають справжнім відкриттям польської літератури останніх років. А починала вона всього лише з псевдоніму “Наташа Бородіна” та невеличких оповідань у журналі “Навпростець”. За словами письменниці, вона має тільки два непорушних принципи. Перший - ніяких рішень до ранкової кави. Вона ніколи не розмірковує про те, на що вистачить тієї чи іншої ідеї - на розповідь або на роман.
Авторка отримала багато літературних нагород: “Паспорт” журналу “Політика”, “Ніке”. У 2018 році за книгу “Бігуни” - Міжнародну Букерівську премію. Видання було перекладене Дженніфер Крофт англійською під назвою “Flights”.