Ніщо так добре не відображає рівень свободи й незалежності в країні, як її культурна сфера. Особливо показним стає кіно, адже високий художній рівень фільмів прямо пропорційний розвитку тієї чи іншої держави. Тож, саме в День Незалежності ми хочемо пригадати 7 вітчизняних стрічок, які демонструють, що Україна росте і прогресує.
"Дике поле" 2018
Враховуючи шедевральність творчості Сергія Жадана дуже дивно, що "Дике поле" - це єдина стрічка, сюжет якої засновано на його книзі. Коли дивишся екранізацію роману "Ворошиловград", виникає відчуття, наче перед тобою справжній вестерн про Дикий захід, що накладається на тло стародавніх грецьких міфів, а не чергова пуста спроба зняти щось "патріотичне". І все це вписано в сетінг української провінції десь у Донецькій області. Ми бачимо драматургічно правильно вибудуваний "шлях героя": те, яким його зображають на самому початку і те, до чого він врешті-решт приходить в кінці стрічки приємно вражає - наче Геракл з його подвигами. Актору Олегу Москаленку пасує роль тюфтія, що набирається сил та впевненості за 2 години хронометражу фільму. Виразні акторки Євгенія Муц та Руслана Хазіпова стають чудовими попутніми на шляху героя. Варто переглянути!
"Донбас" 2018
Де ім'я Сергія Лозниці, там і гарантовано якісне кіно. Та, окрім неї на вас також чекає досить депресивний післясмак. Про це кіно не кажуть, подобається воно чи ні. Ти його дивишься та...тверезієш. Фільм-колаж, який зображає життя у сьогоднішньому Донецьку. Ця життєвість та документальна реалістичність лякає тебе більше, аніж найстрашніший горрор.
"Коли падають дерева" 2018
Повнометражний дебют Марисі Нікітюк вийшов дуже суперечливим. Через те, що на монтажі було вирізано багато сцен та сюжетних ліній, фільму бракує драматургійної цілісності. Та, незважаючи на мінуси, це кіно після якого хочеться надовго сісти та подумати про тих, хто тебе оточує, власне життя, зрозуміти, на що схожий шлях, по якому ти йдеш: чи це вічне коло, чи все ж стежка, що ховається за горизонт. Коли українське кіно викликає такі запитання в твоїй голові, не радіти неможливо. Особливо, коли історія так талановито зіграна молодими українськими акторами. Режисерці неймовірно повезло с кастом: Анастасія Пустовіт, Євгеній Григор'єв, Іван Бліндар, Максим Самчик живуть у кадрі так, наче камера просто слідкує за звичайними людьми, а не знімає художньо-ігрове кіно.
"Гірська жінка на війні" 2018
Одна з найуспішніших та найкрутіших ко-продукцій українського кіно з європейським. Велика кількість світових кінофестивалів, серед яких був і Каннський(!), позитивні відгуки глядачів та високі оцінки критиків, овації на 10 хвилин після прем'єрного показу в столиці України - так просто такого не стається. "Гірська жінка на війні" - перш за все, дуже глибока та захоплива притча, в якій кожний глядач знайде щось для себе. Це історія про те, що і один у полі - воїн. Доля нашого міста, країни, світу, життя в руках кожного з нас. Подивившись "Гірську жінку" розумієш, наскільки важливо не сидіти на місці й жалітися на життя. Треба встати і почати змінювати світ навколо себе. Враховуючи те, що "Гірську жінку" хоче адаптувати у Голлівуді Джоді Фостер, стає зрозуміло, як далеко наш кінематограф сягнув вперед.
"Вулкан" 2019
Якщо режисер документального кіно захоче зняти художньо-ігровий фільм, то вийде саме "Вулкан". Дивовижно, як у цьому фільмі перетинається документальна реальність маленьких провінційних містечок та міфологічність. Потрапляючи в Херсонську область головний герой наче опиняється на одному з пекельних кіл Данте. Як би він не намагався втекти, кожна спроба приречена на провал. З одного боку, сюжет виглядає занадто сюреалістичним та маловірогідним, а з другого, розумієш, що приблизно таким же чином безперспективне життя "у глибинці" засмоктує тебе, як тільки ти стаєш його частиною. Фільм прикрашає блискуча гра Віктора Жданова - вже тільки заради нього варто подивитись це кіно.
"Гуцулка Ксеня" 2019
Перший український мюзикл та ще й такий дивовижний. Подібні фільми вкрай важливі для нашої кіноіднустрії, адже вони з кращого ракурсу показують, наскільки багата, чарівна та містична наша культура, традиції, природа та зв'язок з нею. Нарешті, ми бачимо не "шароварщину" зі стереотипами, а саме харизматичну сутність нашого народу. Олена Дем'яненко поєднала чудовий сетінг з неповторною музикою Dakh Daughters і все це стильно зафільмувала. Після перегляду стрічки вам неодмінно захочеться поїхати в Карпати і провести там щонайменше кілька тижнів.
"Додому" 2019
Поки що важко говорити про дебютний фільм Нарімана Алієва, адже прем'єри в широкому прокаті ще не було, але й мовчати не можна. Коли стрічка молодого режисера потрапляє у програму Каннського міжнародного кінофестивалю в рамках категорії "Особливий погляд", то важко не звернути на неї увагу. Драматичне роуд-муві про стосунки батька і сина на фоні анексії Криму вразило не лише українського глядача, а й кінокритиків міжнародного рівня. В листопаді цього року фільм можна буде побачити вже і в українських кінотеатрах. Чекаємо!
