Богдан Ступка — актор, якого знає кожен українець. Сьогодні, у 78 річницю з дня народження цього генія, ми згадуємо його думки про театр, Батьківщину та життя.
"Шекспір сказав: “Світ — театр і ми всі в ньому актори”. А Сковорода ще доповнив, сказавши: “І кожен грає ту роль, на яку його поставили”. Я думаю, це правильно".
"Я не люблю війну, тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам’ятаю. Пам’ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися — це не ти, це завжди хтось інший".
"Хай кажуть, що хочуть, а я живу, як живу".
"У нас дуже важко бути міністром. Тому що заведено у нас так: якщо ти артист — ти хороший, а якщо став міністром — ти вже поганий. Причому одразу, на наступний день".
Український глядач — найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є кращою нагородою для акторів і меценатів. Ми — громадяни однієї країни, і обов’язок кожного — зберегти її культурне багатство.
"Західні критики кажуть, що східноєвропейський театр набагато цікавіший ніж західноєвропейський. А нам утовкмачують, що ми ніщо і нічого не варті. Потрібно хотіти побачити і почути, а не піддаватися на рекламу і чиюсь сторонню думку".
"Мені всі кажуть: “Богдане, ти збожеволів на своїх українцях”. А я ось недавно з’ясував, що сім’я Фрейда була родом з України, з містечка Тисмениця. Поїхав туди. Ось, кажу, адже Фрейд з ваших місць! А вони без поняття. Сидять всі й норкові шуби шиють".
"Я граю людину, а людина — вона у цім світі однакова".
"Українські актори вміють усе. Навіть краще, ніж російські".
"Театр дає людям надію — невеличку, але таку потрібну у наш час. Надію на те, що людина – не скотина. Будь-яке суспільство повинне давати людині надію на життя".